Буряки

село Буряки
Buryaki s gerb.png Buryaki horugva.png
Герб Буряків Прапор Буряків
Буряківська загальноосвітня школа I—II ступенів
Буряківська загальноосвітня школа I—II ступенів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Буряківська сільська рада
Код КОАТУУ 1820880301
Облікова картка Буряки 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 501
Територія 26,63 км²[1]
Площа 2,35 км²
Густота населення 213 осіб/км²
Поштовий індекс 13365
Телефонний код +380 4143
День села 21 листопада
Географічні дані
Географічні координати 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361Координати: 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361
Середня висота
над рівнем моря
281 м
Відстань до
обласного центру
69,2 км
Відстань до
районного центру
28,5 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до
залізничної станції
28,5 км
Місцева влада
Адреса ради 13365, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Буряки, вул. Шевченка, 3, тел. 5-32-42
Сільський голова Гундич Олександр Петрович
Карта
Буряки. Карта розташування: Україна
Буряки
Буряки

Буряки у Вікісховищі?

Буря́ки — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 501 особу[2], налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада[1].

Буряки вперше згадуються 1753 року, а офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам'ятники на вшанування пам'яті загиблих у цій війні, а також пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Найпівденніше село району, розташоване на межі з Вінницькою областю за 28,5 км до районного центру. Селом протікає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два невеликі ставки.

Назва

Існує ряд версій походження назви села:

  • назва села підходить від слова «бараки», перші поселенці в 1778 році будували бараки безпосередньо поблизу поля, на якому працювали[3][1];
  • село виникло в часи інтенсивного виробництва цукру, і на місці села вирощували буряки, які восени вивозили на цукроварню[3];
  • село назване на честь його засновника на прізвище Буряківський[1];
  • село отримало свою назву через те, що його засновником був багатий поміщик, який мав прізвисько «Буряк» через червоні родимі плями на обличчі, схожі на плями від буряка[1].

Розташування

Поворот на Буряки з автошляху Р32

Село розташоване у південно-західній частині Бердичівського району та є найпівденнішим населеним пунктом району. Відстань до районного центру Бердичева становить 28,5 км і проходить автошляхом Р31 із переходом у Р32. Фізична відстань до Бердичева — 18,95 км, до Києва — 153,9 км[4].

Територія сільської ради розташована в лісостеповій зоні. За характером рельєфу територія складається з двох різних частин: північної та південно-східної — слабохвилястої рівнини з окремими підвищеннями — та південної — плоскорівнинного плато[1]. Село зі сходу на захід перетинає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два невеликі ставки.

На південь від села територію сільської ради з заходу на схід перетинає автошлях Р32, який на території сільради перетинає Р31, утворюючи Любарське перехрестя (напрямки на Бердичів, Козятин, Хмільник і Любар). Село також сполучене ґрунтовими дорогами на захід до Іванополя та на схід на Лемеші та Райгородок. Село має автобусне сполучення з Бердичевом (АС-2) через Райгородок (перевізник ФОП «Беляков», 4—5 разів на день)[5][6].

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Іванопіль урочища Грабарка, Чорний Ліс Rose des vents
N Лемеші
W    Буряки    E
S
Подорожня Кропивна Андріяшівка

У селі сім вулиць із житловою забудовою — Комсомольська, 40-річчя Перемоги, Жовтнева, Кірова, Іванопільська, Юрія Гагаріна та Райгородецька. Більшість адміністративних установ розташовані на вулиці Шевченка.

Історія села

До кінця XIX століття

Буряки на німецькій мапі 1914 року

На території Буряків виявлено залишки черняхівської культури.[7]

Перша згадка про Буряки (пол. Buraki) датується 1753 роком, де село згадується в Кольбушівській транзакції у списку місцевостей поблизу Чуднова, подарованих Янушем Сангушком князеві Любомирському, старості богуславському[8].

У 1775 році почалося будівництво церкви (згоріла між 1928 і 1941 роками[9]), а в 1776 році було засноване саме поселення. Згодом село перейшло у власність до роду Букарів.

На 1885 село було відоме під назву Бураків (рос. дореф. Бураковъ), входило до Янушпільської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мало 127 дворів та 1015 жителів, православну церкву, постоялий двір та вітряк[10]. До 1888 року населення села зросло до 145 дворів та 1165 жителів[11]

На 1900 рік у селі було 272 двори та 1740 мешканців (з них 13 католиків і 30 юдеїв), діяла парафіяльна церква та вітряк[12].

Прихід радянської влади

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Колишнє поміщицьке приміщення було перебудоване на школу на 245 учнів[7]. Місцеві осередки комуністичної партії та комсомолу утворено 1924 року. 1928 року в селі організовано ТСОЗ[7].

З утворенням системи районів та сільських рад у 1923 році в селі була створена Буряківську сільську раду, яка була включена до Янушпільського району Бердичівської округи. При переході на обласний поділ село разом з усім районом увійшло до Вінницької області, а з утворенням в 1937 році Житомирської області увійшло до її складу[13].

На початку 1930-х років у селі проживало близько 1200 мешканців[14].

У роки Голодомору померли 289 мешканців Буряків, з них 132 дітей[1]. Очевидці Голодомору оцінюють кількість загиблих мешканців села від 300 до 800. У 2008 році селяни власним коштом установили пам'ятник загиблим[14].

Друга світова війна

Під час Другої світової війни проти німецьких військ бився 281 житель села, з них 151 — загинули, 237 — відзначено орденами й медалями[7].

Село було взяте німецькими військами 21 липня 1941 року. 37 мешканців села були вивезені на примусові роботи до Німеччини[1]. В ході війни знищено виробничу базу господарства та зруйновано значну частину будинків селян[15]

З 6 по 7 січня 1944 року відбувалися бої за звільнення села від німецьких військ, у яких загинули 238 воїнів восьми національностей[1], що є найбільшою кількістю серед усіх сіл Бердичівщини. Ведучи наступ на Бердичівському напрямку, 325-й гвардійський полк та 115-й окремий гвардійський винищувальний протитанковий дивізіон, що входили до складу 129-ї гвардійської Житомирської Червонопрапорної стрілецької дивізії отримали наказ підтримати вогнем з усіх видів зброї танкістів і зайняти село Буряки. Вранці 6 січня батальйон під командуванням капітана Яковлева увійшли до села, які обороняли до трьох німецьких батальйонів під прикриттям авіації. Ініціатива бою неодноразово переходила з рук у руки: вдень село контролювалося радянськими військами, але завдяки вдалій контратаці за підтримки авіації до ночі село було повністю зайняте німецькими військами, за винятком артилерійського взводу із командиром батареї капітаном Васильченком, який втратив зв'язок з рештою батареї та провів Різдвяну ніч в окупованому ворогом селі. Вранці 7 січня німецькі війська намагалися розвинути свій успіх та перейти в атаку на вогневі позиції радянських військ, однак завдяки точному вогню єдиної вцілілої гармати атаку було відбито, а німці зазнали людських і військо-технічних втрат. Удень радянська піхота ввірвалася до села, і 7 січня село остаточно перейшло під контроль радянських військ[16].

1957 року на братській могилі воїнів-визволителів Буряків встановлено пам'ятник, а 1970 року споруджено обеліск вічної Слави воїнам-односельцям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями[7]. Обидва пам'ятники перебудовані в 1990-ті роки.

Післявоєнні роки

Сучасний план села

У 1950-х роках в селі працювали два колгоспи — імені Кірова та «Жовтень». У 1959 році два колгоспи було об'єднано в один — імені Кірова[1].

1957 року року село перейшло до складу Чуднівського району з розформованого Янушпільського району. У 1959 село було віднесене до Бердичівського району[13]. Оскільки в цьому районі вже був колгосп імені Кірова, колгосп села Буряки став носити ім'я Г. І. Петровського[1].

На початок 1970-х років село мало 347 дворів з населенням 930 осіб[7].

Станом на початок 1970-х років за колгоспом було закріплено 2109 гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 1842 га — орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, діяло розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп мав пасіку, що налічувала 210 бджолосімей. За перевиконання показників сільського господарства в червні 1972 року колгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС[7]. В 1973 році колгосп був відзначений за високі врожаї картоплі, які сягали 320 ц/га, а тракторист Є. М. Савчук отримав золоту медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР[1]. Колгосп був «мільйонером»: річний прибуток складав близько 1,2 мільйона карбованців[17].

Діяла восьмирічна школа, в якій 12 учителів навчали 140 учнів, клуб на 200 місць, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 6,5 тис. книг, дитячі ясла на 35 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, побутова майстерня[7].

Партійна організація станом на початок 1970-х років об'єднувала 24 комуністи, дві комсомольські — 52 члени ВЛКСМ[7].

За успіхи, досягнуті у праці, 51 житель села був нагороджений орденами й медалями СРСР, серед них голова колгоспу С. М. Никодюк — орденом Леніна, колгоспник С. В. Дігтяренко — орденом Жовтневої Революції, ланкова буряківничої ланки З. С. Климчук, бригадир садовогородньої бригади І. М. Козак і свинарка Н. П. Бранденбург — орденом Трудового Червоного Прапора[7].

У 1984—1985 роках два мешканці села брали участь у війні в Афганістані[1].

1 жовтня 1987 року до села проведено телефонний зв'язок[18].

Часи незалежності

Після здобуття незалежності сільський колгосп імені Петровського певний час зберігав радянські високі показники, при ньому навіть була створена футбольна команда, яка певний час брала участь у місцевих змаганнях[17]. У 2002 році він припинив своє існування, на його основі було створене Приватне підприємство «Південне». 2003 року 391 мешканець села отримав Державні акти на землю як власники паїв, з них 97 селян працювали одноосібно[1].

Станом на 2001 рік населення села становило 501 особу, з них 98,4% зазначили рідною мову українську, а 1,6% — російську[19].

2008 року 51 двір села був газифікований. Того ж року на громадському кладовищі встановлений пам'ятник жертвам Голодомору, репортаж про відкриття якого показав 5 канал[20].

2011 року буряківське ПП «Атека» було відзначене за найвищу в районі врожайність кукурудзи — 94 ц з гектару[21].

Економіка

Поля на захід від села

В селі працюють такі підприємства[22]:

  • Приватне підприємство «Південне» (51 працівник), має розвинуте рослинницьке та твариницьке виробництво; визнане банкрутом у 2008 році[23];
  • Фермерське господарство «Буряківське»;
  • Фермерське господарство «Лаванда»;
  • Фермерське господарство «Крисюк»;
  • Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Буряки».

Всі сільськогосподарські підприємства села спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.

Сфера послуг представлена 2 магазинами та 2 закладами побутового обслуговування[24].

Соціальна сфера

У селі працюють Буряківська загальноосвітня школа I—II ступенів, де навчаються 42 учні, відділення зв'язку, будинок культури на 100 місць та медичний пункт[1]. Наявний стадіон поблизу школи, який вимагає реконструкції[25]. У селі також були їдальня та лазня, які не використовуються[26], а остання була зруйнована[17].

Головними проблемами села є відсутність центрального водопостачання та каналізації, дитячого садка[25].

Політика

Голова селищної ради — Гундич Олександр Петрович 1981 року народження, вперше обраний у 2006 році, член партії «Сильна Україна».

До складу Буряківської сільської ради входить 12 депутатів, з них 4 від Партії регіонів, 3 від Комуністичної партії України та 5 самовисуванців[27].

У селі діють місцеві осередки таких партій: «Жінки за майбутнє», Соціал-демократична партія України (об'єднана), Народна партія, ВО «Батьківщина», Народно-демократична партія, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Партія регіонів, Українська народна партія, «Наша Україна»[28].

Село Буряки утворює постійну виборчу дільницю № 180106, яка розташована у фойє сільської школи[29] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця була розташована в приміщенні сільської ради). Результати виборів:

Пам'ятки

У Буряках встановлено три пам'ятники:

  • Пам'ятник на братській могилі радянських воїнів, загиблих у боях за село. Установлений на північному заході села, біля входу на старе кладовище. В братській могилі поховані 285 воїнів, у тому числі 1 загиблий у 1941 році та 284 загиблих у 1944 році, серед яких і Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін. У 1957 році над могилами встановлена бетонна скульптура воїна, що сумує. 1985 року ліворуч і праворуч від неї вертикально встановлені три плити із нержавіючої сталі з меморіальним написом та прізвищами воїнів. У 1997 році братську могилу реконструйовано, в центрі комплексу встановлено десять бетонних плит з прізвищами загиблих і гранітну плиту на честь Жадейкіна М. С., скульптуру воїна, що сумує, перенесено ліворуч, а праворуч встановлено скульптуру скорботної матері та дитини[38].
  • Меморіал воїнам-односельчанам, загиблим у Другій світовій війні. Встановлений у 1970 році біля сільської школи. Спочатку мав вигляд залізобетонної піраміди, увінчаної зіркою. 9 травня 1995 року замінений меморіальним комплексом на честь загиблих, який складається з гранітної скульптури воїна та дитини на постаменті, праворуч від якої встановлені п'ять залізобетонних плит з іменами загиблих односельчан. Автор пам'ятного знаку — архітектор Петро Бірюк[15].
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору. Встановлений коштом селян 21 листопада 2008 року на громадському кладовищі. Являє собою гранітний хрест на постаменті, біля якого з обох боків розміщено по три плити з габро, на яких викарбувано всі відомі імена загиблих. Автор пам'ятника — Народний художник України Василь Фещенко[14][39].

Персоналії

У Буряках народилися[1]:

  • полковники Радянської армії В. С. Завадський, І. І. Олійничук, П. Ю. Петрук, М. Савчук, І. Б. Слюсар;
  • полковник медичної служби, кандидат медичних наук М. М. Андрущенко.

У боях поблизу Буряків у 1944 році загинув Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін, похований у братській могилі села.

Галерея

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Село Буряки - Міста і села України. Житомирщина. 2008
  2. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України (Перевірено 17 березня 2012)
  3. а б Походження топонімічних назв Бердичівщини
  4. село Буряки — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  5. Про здійснення перевірки перевезень пільгової категорії населення на маршрутах району та визначення коефіцієнту
  6. Розклад автобусів: Бердичів АС-2 — РІО Бердичів
  7. а б в г д е ж и к л Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.
  8. Cudnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  9. Церква позначена на топографічній карті 1928 року, а на топографічній карті 1941 року та подальших вже відсутня
  10. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  11. Марковський Б. Бердичівська земля з найдавнішних часів до початку ХХ ст. — Бердичів, 1999. — С. 82.
  12. Buraki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — Т. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.)
  13. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795 — 2006: Довідник: Офіційне видання. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2007 — С. 216
  14. а б в На Житомирщині селяни за власні кошти спорудили пам’ятник жертвам Голодомору. ФОТО — ZhitomirNEWS
  15. а б Пам'ятний знак воїнам-односельчанам. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  16. Скавронський П. С. Визволення села Буряки від німецько-фашистських загарбників // Бердичівська земля в контексті історії України. Науковий збірник «Велика Волинь». Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т. 19 / Відп. ред. М. Ю. Костриця. — Житомир, М. А.К., 1999. — С. 155.
  17. а б в Васильева С. Судьба «миллионеров»: с шапкой по селу — 2000, 7 липня 2012 — С. 6—7
  18. Хронологія розвитку електрозв'язку Бердичівщини, 1870-2002 рр.
  19. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - 018 БЕРДИЧIВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову
  20. У селі Буряки відкрили пам'ятник жертвам Голодомору (РЕПОРТАЖ) — 5 канал
  21. У Бердичівському районі в розпалі збір пізніх зернових та кормових культур
  22. Организації району «БУРЯКИ» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  23. «Південне», ПП (31338312) // «Голос України», N 208, 31 жовтня 2008 року
  24. Паспорт Житомирської області — Житомир, 2012 — С. 124
  25. а б Програма соціального, економічного і культурного розвитку Буряківської сільської територіальної громади на 2012 рік
  26. Виробничі площі, обладнання та інше майно комунальної власності, яке не використовується і пропонується до продажу чи передачі в оренду станом на 01.07.2006р.
  27. Буряківська сільська рада. Результати виборів депутатів ради
  28. Перелік структурних утворень політичних партій та первинних осередків політичних партій, зареєстрованих Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції
  29. Відділ ведення ДРВ Бердичівської РДА
  30. Результати голосування по дільницях: № округу 65, № виборчої дільниці 91
  31. Результати голосування по дільницях ТВО № 65, Житомирська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004
  32. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року
  33. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року
  34. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року
  35. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року
  36. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область
  37. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область
  38. Братські могили радянських воїнів (іст.). — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  39. 120. Пам'ятний знак жертвам Голодомору. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини

Посилання