Вольфрам фон Ешенбах

Вольфрам фон Ешенбах
Wolfram von Eschenbach
Wolfram47.jpg
Народився 1170(1170)
Вольфрамс-Ешенбах
Помер 1220(1220)
невідомо
Громадянство Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія
Діяльність поет
Мова творів Середньоверхньонімецька[1]
Напрямок епос, лірика
Жанр лицарський роман, мінезанг
Сайт: ESHENBAH

CMNS: Вольфрам фон Ешенбах на Вікісховищі

Вольфрам фон Ешенбах (нім. Wolfram von Eschenbach; *біля 1170 р., Вольфрамс-Ешенбах, Баварія — †біля 1220 р.) — один з найбільших епічних поетів німецького середньовіччя. Сучасник Гартмана фон Ауе, Готфріда Страсбурзького та Вальтера фон дер Фоґельвейде.

Автор містично-куртуазної поеми «Парціфаль» (нім. Parzival), віршованої повісті «Тітурель» (нім. Titurel) та жести «Віллегальм» (нім. Willehalm). Мінезингер (збереглося 9 пісень).

Сюжет поеми Вольфрама фон Ешенбаха «Парсіфаль» у XIX столітті був значно перероблений Р. Вагнером і послужив основою для його однойменної музичної драми «Парсіфаль».

Біографія

Походив із знатної збіднілої родини (мав титул «hêr»), вів життя служивого лицаря і мінезингера.


Твори

«Парціфаль»

Його творчості належать твори:

  • «Парсіфаль» (Parzival, 1210), найвідоміший німецький роман середніх віків;
  • «Тітурель» (Titurel), що дійшов до нас в уривках, котрі ввів Альбрехт фон Шарфенберг у поему «Молодший Тітурель» (нім. Der jüngere Titurel), розвиваючу вступний епізод з циклу про Грааль;
  • роман «Віллегальм» (Willehalm), в центрі якого стоїть образ воїна-святого.

Свого повного розвитку образ Віллегальма досяг тільки у продовжувачів роману (Ульріх фон ден Тюрлін, Ульріх фон Тюргейм). «Тітурель» і «Віллегальм» відзначені (особливо «Тітурель») високими поетичними достоїнствами, проте найбільшим створенням Вольфрама фон Ешенбаха безперечно є його «Парсіфаль», в якому знайшла своє найбільш яскраве вираження література періоду феодалізму.

У романі Вольфрама, як і у його французького попередника Кретьєна де Труа, легенда про святий Грааль зливається з історією Парсіфаля, що шукає духовно-моральної досконалості. Незважаючи на досить велику близькість деяких частин «Парсіфаля» до його французькому прототипу, що виразив у ньому перелом ідеології середньовічного лицарства — заміна ідеалу чисто світської куртуазії на містичне спрямування — і висока поетична майстерність Вольфрама зробила роман твором цілком оригінальним, своїми художніми достоїнствами переважаючими творіння попередників.

Жага чуда, замилування чудесним — основні мотиви творчості Вольфрама. Звідси не тільки патетика Грааля і дивного замку Монсальват, але й схильність до всього рідкісного, легендарного (фантастична флора і фауна: єдиноріг, стригучий золото грифони, крилаті дракони, птах «Фенікс», що володіють прихованими силами трави тощо).

У пошуках чудесного Вольфрам натрапляє на дивні образи, химерність яких, підсилена яскравим містичним тлом, що змушує говорити про готичні риси його творчості. Для Вольфрама як для істинного представника феодальної культури все освітлено подвійним світлом, за зовнішньою формою явища він завжди бачить його внутрішній таємний сенс; тому він схильний до алегорій, до таємничих натяків.

Надмірна пристрасть до алегорій, а також велика кількість богословського і схоластичного матеріалу, робить дуже складним стиль викладу Вольфрама.

Також відомі ліричні твори Вольфрама. Де він дотримується традиційних форм куртуазної лірики (наприклад, альба), але вносить до неї заперечення традиційної куртуазної тематики, відкидаючи радості таємної «незаконної любові» як негідне честі лицаря: така еволюція ідеалу любові, характерна для пізнього середньовіччя.

Епічний характер обдарування Вольфрама виявляється у введенні в ліричні п'єси конкретної символіки: зажеврілий день, розлучник закоханих, перетворюється у Вольфрама в страшне чудовисько, яке підіймається по ранковим хмарам, розриваючи їх своїми пазурами. У творах Вольфрама відзеркалюється психо-ідеологія тих кіл середньовічного лицарства, з надр якого вийшли духовні братства: тамплієри та іоаніти.

«Тітурель»

«Віллегальм»

Мінезанг

Мова

Сприйняття

Джерела

  • Болдаков И. М. Вольфрам фон Эшенбах // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.) (рос.)
  • Ран О., «Крестовый поход против Грааля» / пер. с нем. И. Иванова и др. М.: АСТ, 2004. ISBN 5-17-011582-2 (рос.)
  • Wolfram von Eschenbach (вид. Карл Лахманн) Berlin 1833, 4 вид. 1879. (нім.)
  • Leitzmann'a, Halle, 1901; (неповне) — Piper'a, K. Bartsch, Lpz., 1877. (нім.)
  • E. Martin'a, Halle, 1900. (нім.)
  • Spach Louis, Wolfram von Eschenbach, Strassb., 1863. (нім.)
  • Meyer Markan, Der Parzival Wolframs von Eschenbach, Magdeburg, 1882. (нім.)
  • Hertz W., Die Sage von Parzival und Graal, Berlin, 1882. (нім.)
  • Engelmann, D. Lied v. Parzival und Graal, 1888. (нім.)
  • Panzer, Bibliographie zu Wolfram von Eschenbach, München, 1896. (нім.)
  • Rogozinski Paul, Der Stil in Wolframs von Eschenbach «Titurel», 1903. (нім.)
  • Schwartzkopff W., Rede und Redenszene in der deutschen Erzählung bis Wolfram von Eschenbach, 1908. (нім.)
  • Ehrismann G., Wolframprobleme, «Germanisch-Romanische Monatsschrift», 1909, 2-й півтом. (нім.)
  • Vogt F., Geschichte der mittelhochdeutschen Literatur, B. — L., 1922. (нім.)
  • Franke Kuno, D. Kulturwerke d. deutschen Literatur, B. I, 1925; Golther, Parzival u. d. Graal, 1925. (нім.)
  • Rohr F., Parzival und der heilige Graal. (нім.)

Посилання