Віденський Концертгаус

Координати: 48°12′02″ пн. ш. 16°22′37″ сх. д. / 48.20056° пн. ш. 16.37694° сх. д. / 48.20056; 16.37694

Віденський Концертхаус, вигляд з площі Шварценберґ-платц

Віденський Концертхаус (нім. Wiener Konzerthaus [ˈviːnɐ kɔnˌt͡sɛʁtˈhaʊ̯s] - дослівно «Концертний дім») — мистецький музичний центр у Відні, відкритий у 1913 році, розташований у 3-му муніципальному районі — Ландштрасе (нім. Landstraße) на межі внутрішнього міста. Поряд з академічною музикою у Концертхаусі відбуваються також концерти джазової та рок-музики.

Історія

Пам'ятник Бетховену у Концертхаусі

У 1890 р. було заплановано будівництво Дому музичних святкувань (нім. Haus für Musikfeste). Проект архітектора Людвіґа Баумана передбачав багатофункціональну будівлю з корцертними залами, ковзанкою та велосипедним клубом, що мала відповідати потребам ширших верств населення, ніж розташований за 200 метрів Музікферайн (нім. Musikverein — Музичне об'єднання, філармонія). Поруч мала розташуватися арена під відкритим небом на 40 000 місць. Хоча цей проект і було відхилено, проте через 20 років усе ж таки побудували невелику спортивну споруду, а ковзанка існує й досі.

Віденський Концертхаус був врешті зведений у 1911—1913 роках відомими театральними архітекторами Європи Фердінандом Фелльнером та Херманом Хельмером (Бюро Фельнер & Хельмер); (нім. Ferdinand Fellner d. J.; Hermann Helmer; Büro Fellner & Helmer) у співпраці з Людвіґом Бауманом.

Фінансувалося будівництво виключно коштами приватних інвесторів — заможних городян. Планувалося, що у подальшому коштів від проведення різноманітних заходів у Концертхаусі вистачить на його утримання. Звідси і його багатофункціональність: не лише концерти класичної музики, а й бали, літературно-театральні постановки, тощо. Проте через галопуючу інфляцію, що виникла внаслідок війни та розвалу імперії, вдалося навіть повернути витрачені на будівництво кошти[1].

19 жовтня 1913 року Концертхаус був урочисто відкритий у присутності кайзера Франца Йозефа І (нім. Kaiser Franz Joseph I.) Для святкового концерту з цієї нагоди композитор Ріхард Штраус написав свою «Святкову прелюдію», op. 61. Також була виконана 9 Симфонія Бетховена. Таким чином, поєднання традицій і сучасності вже з першого концерту стало однією із головних засад його функціонування.

Під час 2-ї світової війни Концертхаус практично не постраждав. Найсерйозніше руйнування якого він зазнав сталося вже через декілька днів по її завершенню: від випадкового вибуху гранати назовні вибило вікна.

Будівля

Віденський Концертхаус, Велика зала

Згідно з планом Концертхаус, з розмірами приблизно 70 на 40 метрів, мав 3 концертні зали:

  • Großer Saal (Велика зала) — 1840 місць.
  • Mozartsaal (зала Моцарта) — 704 місця.
  • Schubertsaal (зала Шуберта) — 336 місць.

Після генерального ремонту будівлі у 1998 — 2002 роках Була додатково відкрита

  • Der Neue Saal (Нова зала) — близько 400 місць.

На фасаді будівлі, зліва та справа від входу міститься напис:

« Вшануйте ваших німецьких майстрів, і вони причарують вас своїм генієм.
Оригінальний текст (нім.)
Ehrt eure deutschen Meister, dann bannt ihr gute Geister
»


що є цитатою із заключного хору опери «Нюрнберзькі майстерзінґери» Ріхарда Ваґнера.

Завдяки звукоізоляції концерти можуть відбуватися одночасно. Це досягається тим, що зали не мають спільних стін, кожна з них є ніби окремою будівлею, що сполучаються коридорами, а вгорі покриті спільним скляним дахом. Прозорий дах — єдине джерело денного світла у коридорах — створює також відчуття простору.

В середині, у фойє, стоїть оригінальна модель створеного 1878 року Каспаром фон Цумбушем пам'ятника Бетховену, що встановлений навпроти Концертхаусу на Бетховенплатц. При сходах міститься рельєф-вшанування цісаря Франца Йозефа роботи Едмунда Хелльмера 1913 року. Далі — погруддя Ференца Ліста роботи Макса Клінґера (близько 1904 р.)

До комплексу Концертхаусу належить також будівля К. к. Академії музики та виконавського мистецтва (нім. K. k. Akademie für Musik und darstellende Kunst), сьогодні — Університет музики та виконавського мистецтва. Разом з навчальними приміщеннями, ця частина будівлі містить також Академітеатр (нім. Akademietheater) на 521 місце, що використовується як допоміжна сцена Бурґтеатру (нім. Burgtheater), зокрема для прем'єр сучасних спектаклів.

Концертне життя

Концертхаус — головне місце для проведення репетицій та концертів Віденського симфонічного оркестру (нім. Wiener Symphoniker), Віденського камерного оркестру (нім. Wiener Kammerorchester) та оркестру сучасної музики «Кланґфорум Відень» (нім. Klangforum Wien). З 1913 року Концертхаус є основним місцем для виступів Віденської співочої академії (нім. Wiener Singakademie). У заходах «Віденського товариства Концертхаусу» (нім. Wiener Konzerthausgesellschaft) бере участь Віденський філармонічний оркестр (нім. Wiener Philharmoniker). Часто гастролюють інші міжнародні оркестри, солісти та камерні колективи. Окрім того, у Концетхаусі відбуваються численні заходи, що проводяться іншими організаторами. Так, наприклад, Бондон-бал (Bonbon-Ball), концерти джазової та етно музики.

«Віденське товариство Концертхаусу» проводить також деякі фестивалі. Наприклад:

  • Фестиваль старовинної музики «Резонанси» (нім. Resonanzen) у січні
  • Фестиваль «Віденська Весна» (нім. Das Wiener Frühlingsfestival)
  • Міжнародний музичний фестиваль (нім. Das Internationale Musikfest)
  • «Відень-модерн» (нім. Wien Modern) восени

У 2003 — 2006 роках проходив цілий ряд заходів під загальною назвою «Generator», присвячених найновішій музиці.

З 2008 року щорічно мають відбуватися фестивалі, кожен з яких присвячуватиметься «певному регіону або культурній спільноті». Дводенний фестиваль 2008 року був присвячений єврейській культурі з особливим акцентом на її внесок у музичну спадщину.

Почесні члени Віденського Товариства Концертхаусу

Німецька Українська Німецька Українська Німецька Українська Німецька Українська Німецька Українська
Felix Stransky Фелікс Странски Richard Strauss Ріхард Штраус Joseph Marx Йозеф Маркс Paul Hindemith Пауль Хіндеміт Hans Pfitzner Ханс Пфітцнер
Wilhelm Backhaus Вільгельм Бакхаус Heinrich Bartsch Хайнріх Барч Karl Böhm Карл Бьом Johann Nepomuk David Йоханн Непомук Давід Wilhelm Furtwängler Вільгельм Фуртвенґлер
Josef Matthias Hauer Йозеф Маттіас Хауер Arthur Honegger Артур Онеґґер Egon Kornauth Еґон Корнаут Frank Martin Франк Мартін Paul Sacher Пауль Захер
Igor Strawinski Ігор Стравінський Wiener Konzerthausquartett Квартет Віденського Концертхаусу Enrico Mainardi Енріко Майнраді Julius Patzak Юліус Патцак Dietrich Fischer-Dieskau Дітріх Фішер-Діскау
Benjamin Britten Бенджамін Бріттен Nathan Milstein Натан Мільштайн Leonard Bernstein Леонард Бернштайн Christa Ludwig Кріста Людвіґ Dr. Otto Mayr Др. Отто Майр
Dr. h.c. Manfred Mautner Markhof Др. Манфред Маутнер Маркхоф Pierre Boulez П'єр Булез Rudolf Serkin Рудольф Серкін Witold Lutosławski Вітольд Лютославскі Claudio Abbado Клаудіо Аббадо
Dr. Egon Seefehlner Др. Еґон Зеефельнер Alban Berg Quartett Альбан Берґ Квартет Friedrich Cerha Фрідріх Церна Gottfried von Einem Ґотфрід фон Айнем Nikolaus Harnoncourt Ніколаус Харнокорт
Jessye Norman Джессі Норман Georges Prêtre Жорж Претр Wiener Symphoniker Віденський Симфонічний оркестр Alfred Brendel Альфред брендель Sir Yehudi Menuhin Сер Єгуді Менухін
Sándor Végh Сандор Вег Elisabeth Leonskaja Елізавета Леонская Oleg Maisenberg Олег Майзенберґ Rudolf Buchbinder Рудольф Бухбіндер Heinz Holliger Хайнц Холліґер
Jordi Savall Жорді Саваль Sir Simon Rattle Сер Сімон Раттл Heinrich Schiff Хайнріх Шіф Dr. Heinrich Haerdtl Др. Хайнріх Хердтль György Ligeti Дьордь Ліґеті
Thomas Hampson Томас Хампсон Dr. Harald Sturminger Др. Харальд Штурмінґер Gidon Kremer Ґідон Кремер

Цікавинки

  • Концертхаус пропонує слухачам чи не найбільшу у світі кількість абонементів (циклів концертів) — близько 70 протягом сезону.
  • Державні дотації на рівні 13% — найнижчі у світі у галузі академічної музики.
  • Квиток на заходи Віденського Концертхаусу дає право проїзду міським транспортом Відня протягом 6 годин — 2 години до початку і 4 після початку концерту. Міський пасажирський перевізник Wiener Linien є спонсором Концертхаусу.

Примітки

  1. Враховуючи знецінення грошей це повернення було суто номінальним.

Галерея

Література

  • Erwin Barta: Das Wiener Konzerthaus zwischen 1945 und 1961. Eine vereinsgeschichtliche und musikwirtschaftliche Studie. Schneider, Tutzing 2001 ISBN 3-7952-1037-2
  • Günter Lade: Orgeln in Wien. Edition Lade, 1990, ISBN 3-9500017-0-0.

Зовнішні посилання