Герб Лотарингії

Шаблон:Кандидат в добрі статті

Герб Лотарингії
Blason Lorraine.svg
Деталі
Носій Лотарингія

Герб Лотарингії — герб регіону на північному сході Франції, що межує з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною.

Опис

Герб Лотарингії: у золотому полі червоний перев'яз управо, що обтяжений трьома срібними алеріонами.

Легенда розповідає, що три орли, які обтяжують перев'яз герцогів Лотарингії, поміщені на герб за часів Готфріда Бульйонського, герцога Нижньої Лотарингії, який при взятті Єрусалима 1099 року однією стрілою прострелив відразу трьох орлів у польоті.[1]

Більш науково походження орлів можна пояснити грою слів з ​​літерами «ALERION»(«Орел»), що утворюють анаграму «LOREINA» (історична назва регіону — «Lorraine»).

Згідно з іншою гіпотезою, герб Лотарингії породжений впливом більш ранніх гербів Ельзасу (герцоги Лотарингії походили з ельзаського роду):

Можливо, орли на перев'язі лотаринзького герба з'явилися внаслідок зв'язків із Священною Римською імперією (символ орла) і дома Гогенштауфенів (кількість орлів тотожна кількості левів герба Гогенштацфенів).

Витоки герба Лотарингії


Історія

Велике герцогство

Герб Лотарингії є дуже давнім, оскільки він вперше з'являється 1183 року на печатці Симона II, герцога Лотарингії.[2] Це був період становлення європейської геральдики.

Наступного разу перев'яз з орлами бачимо як символ герцога Лотарингії Феррі I (12051206). З того часу герб остаточно стає символом герцогства Лотаринзького.

У 1420 року Ізабелла Лотаринзька, донька останнього герцога з прямої лінії лотаринзького дому, вийшла заміж за князя дому Капетингів гілки Валуа, Анжу, спадкоємця графа Бар, Рене I Анжуйського. Новий герцог прийняв герб, який поєднував символи Анжу (герцогство) і Бара, поверх яких ліг щиток з гербом Лотарингії.

1434 року після смерті бездітного старшого брата Луї III Анжуйського Рене І стає главою дому Валуа-Анжу. 1435 року королева Жанна II Неаполітанська залишає свій спадок Рене І. Так, герцог Лотарингії стає королем Неаполя, і отримав право на претензійні герби королівства Угорщини та Єрусалиму. Внаслідок цього змінився герб Рене І, який тепер представляв три королівства (Угорське, Неаполітанське та Єрусалимське) і три великі герцогства (Анжуйське, Барське і Лотарингське).

Смерть матері Рене І Іоланди Арагонської 1443 року зробила герцога претендентом на трон Арагона, оскільки Іоланда Арагонська була єдиною дочкою Іоана I Арагонського. Проте, арагонська знать дала корону молодшому сину короля Кастилії. Рене І бореться за трон шляхом розміщення герба Арагону на центральному щитку свого герба.

1453 року помирає герцогиня Ізабелла Лотаринзька і трон герцога Лотарингії переходить до її сина Іоана II. На даний час герб герцогства відновлено у первісному вигляді, а Рене І із свого герба видаляє герб Лотарингії як такий, що перейшов у власність сина.

1473, Лотарингія переходить бічній Водемонській гілці Лотаринзького дому Рене II (племіннику Іоана ІІ і сину дочки Рене І).

1480 року помирає Рене І і Рене II успадковує лише герцогство Лотарингію і герцогство Бар, оскільки Людовік XI відібрав герцогство Анжу і графство Прованс. Проте, у власному гербі Рене II зберіг герби втрачених родових земель.

1538 року від бездітних родичів дружини Рене II отримав права на нові володіння. Проте, французький король Карл V відбирає спадок герцога собі. Не зважаючи на це, герцог Антуан (син Рене II) розміщує герби двох втрачених герцогств на власний герб. Так гербовий щит лотаринзьких герцогів почав містити герби чотирьох королівств (Угорського, Неаполітанського, Єрусалимського та Арагону) і чотирьох герцогств (Анжуйське, Гелдерландське, Юльське й Барське) зі щитком Лотарингії у центрі.

Герб Лотарингії використовувався володарями згаданих земель як ознака власності. 1737 року останній герцог Лотарингії із династії де Водемон Франц відмовився від герцогства Лотарингії та герцогства Бар на користь тестя короля франції Людовика XV Станіслава Лещинського. Новий герцог вживав як герб своїх володінь поєднання герба Лотарингії та Бару, а лотаринзьких орлів він використав як щитотримачів власного герба.

Після смерті Станіслава Лещинського 1766 року Лотарингія через його доньку Марію Лещинську переходить у пряму власність французьким королям і герб Лотарингії став вокористовуватися у королівській геральдиці разом з гербами інших королівських спадкових володінь.[3]


Імперська провінція

Включення Ельзасу та частини Лотарингії до Німецької імперії поставило питання герба імперської провінції. Протягом 18911918 рр. таку функцію виконували Великий і малий герб Ельзас-Лотарингії. [4]

Опис малого герба: щит розсічено і напівпересічено, у першому чвертьполі розміщено герб Верхнього Ельзасу — на червоному тлі золотий перев'язо вліво, супроводжуваний з обох боків трьома золотими коронами, у другому чвертьполі розміщено герб Нижнього Ельзасу — білий перев'яз прикрашений з обох сторін білим мереживом у червоному полі, у третьому півполі герб Лотарингії — у золотому полі червоний перев'яз управо, що обтяжений трьома срібними алеріонами. Щит увінчано великокняжою короною. Великий герб утворювася накладанням малого герба на груди імперському орлу.

Автономісти Ельзас-Лотарингії використовували альтернативний імперському герб провінції: щит увінчаний княжою короною і підтримується двома золотими левами.[5] Заміна орла на левів символізувала прагнення жителів провінції більш ширшої автономії, а то й незалежності.


Регіон

З поверненням Східної Лотарингії до складу Франції, історичний герб Лотарингії виокористовується як регіональний символ разом із іншими регіональними гербами.

Логотип Лотарингії

1993 року герб, було переосмислено в сучасній графічній формі художницею Charlélie Couture (народилася в Нансі) на прохання Регіональної ради Лотарингії, який з того часу використовується в якості логотипу.[6].

Герби департаментів Лотарингії

Регіональний Лотарингії присутній на всіх гербах департаментів регіогну, окрім герба департаменту Мез, який походить від герба графства Бар.


Герб Лотарингії як основа інших гербів

Земельні, міські та корпоративні герби


Родові герби

Герб Лотарингії вживатися у різноманітних відгалуження Лотаринзького дому[14]. Рене II, онук Рене І, висунув свої права на графство Гіз ще 1480 року, після смерті свого діда. Після смерті Рене І 1508 року всі його французькі володіння переходять до другого сина Клода. Клод де Гіз домігся підтвердження своє право на володіння графством Гіз Паризьким парламентом в 1520 року. Рід де Гіз із Лотарінзького дому використовував тогочасний герб герцогства із додаванням червоного турнірного коміра.[15]

Також герб Лотарингії присутній на династичному гербі Франца І та його нащадків — Габзбургів-Лотаринґів[16].

Герб Лотарингії був на гербі брата Франца І, губернатора і генерал-капітана (намісника) Нідерландів Карла-Олександра Лотаринзького. До нашого часу герб присутній на постаменті його Карла-Олексндра на площі Гран-Плас у Брюсселі, і Нотр-Дам-де-Бонсурс в Брюсселі[17].

В знак подяки за приєднання до Німеччини Ельзас-Лотарингії, імператор Німеччини пожалував Бісмарку додаткові елементи герба: геральдичні прапори Ельзаса і Лотарингії[18].


Церковна геральдика

Ряд представників Лотаринзького дому займали церковні посади. Так, лотаринзький герб з'явився і в церковній геральдиці[14].


Див. також

Примітки

  1. Le Blason Lorrain et Godefroy de Bouillon
  2. Blason de la région Lorraine
  3. Blason de Lorraine, Guingamp
  4. Blasons d'Alsace-Lorraine sous l'aigle impérial germanique
  5. Blasons d'Alsace-Lorraine
  6. " Les Emblèmes de la Région Lorraine ", sur le site du Conseil régional de Lorraine. Consulté le 22 mars 2009.
  7. Hermann Lehne, Horst Kohler: Wappen des Saarlandes. Landes— und Kommunalwappen. Saarbrücken 1981.
  8. Amtsblatt des Saarlandes, Nr. 12/1966, S. 130 (PDF-Datei; 123 kB)
  9. Landkreis Saarlouis
  10. Boutell, Charles (1863), A Manual of Heraldry, Historical and Popular, London: Winsor & Newton, pp. 276.
  11. Queens' College, Cambridge
  12. http://www.mcsearch.info/record.html?id=264936
  13. "Tuscany - Historical Flags (Italy)"
  14. а б Branches cadettes de la Maison de Lorraine
  15. François Roche, Claude de Lorraine, premier Duc de Guise, Éditions Le Pythagore, 2005.
  16. Die Entwicklung der Wappen der Österreichisch-Ungarischen Monarchie
  17. Michèle Galand, Charles de Lorraine, gouverneur général des Pays-Bas autrichiens (1744—1780), Bruxelles, Éditions de l'Université de Bruxelles, 1993, 203 p.
  18. Bismarck