Готфрід Страсбурзький

Готфрід Страсбурзький
Gottfried von Straßburg
Codex Manesse Gottfried von Straßburg.jpg
Народився 1165 або 1180
Страсбург, Лотарингія,
Священна Римська імперія
Помер 1215(1215)
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність поет
Мова творів німецька
Жанр Лицарський роман, мінезанг
Magnum opus «Трістан»

Commons-logo.svg Готфрід Страсбурзький у Вікісховищі?

Го́тфрід Стра́сбурзький (нім. Gottfried von Straßburg; нар. 1165 (80), Страсбург, герцогство Лотарингія, Священна Римська імперія — пом. бл. 1215) — один із найвидатніших поетів німецького середньовіччя. Сучасник Гартмана фон Ауе, Вольфрама фон Ешенбаха та Вальтера фон дер Фоґельвейде.

Готфрід є автором найпоетичнішої та ошляхетненої верхньосередньонімецької обробки сюжету про Трістана та Ізольду (1210 рік),[1] яку він здійснив на основі однойменної поеми англо-норманського трувера Томаса Британського (1160-70 роки).[2] Також був мінезингером, декілька пісень збереглося у Манесському кодексі (Великому Гайдельбергерському пісеннику).[3]

Опера Ріхарда Вагнера — «Трістан та Ізольда» (1859 рік) базується на Готфрідовому варіанті історії.[4][5]

Життєпис

Про життя Готфріда Страсбурзького відомо дуже мало. Точні дати його народження і смерті не встановлені, але відомо, що поет був родом з Ельзасу[6], адже з діалекту ранніх творів видно, що Готфрід мав тісний зв'язок із Страсбургом.

Він був одним із найосвіченішим поетів німецького середньовіччя. Виходячи з того, що пізніші поети не використовують щодо нього титулу Сер (нім. Herr), що асоціюється з лицарством, а величають його Майстром (нім. Meister), можна зробити висновок про високий освітній рівень поета (нім. meister = лат. magister artium, магістр мистецтв). Готфрід безумовно знав латину та французьку мову, а також був ознайомлений з античною літературною традицією, зокрема з творчістю Овідія та Вергілія. Окрім тривіуму (граматика, риторика, діалектика), Готфрід знався й у теології, філософії, юриспруденції та мисливському мистецтві. На основі цього, вважається, що Готфрід був кліриком (нім. clericus), радше ніж лицарем (нім. ritter).[7]

Готфрід перебрав на себе роль літературного критика. В одному з пасажів «Трістана», який називають літературним оглядом (нім. Dichterschau), він оцінює творчість своїх літературних сучасників. Готфрід високо характеризує творчість Гартмана фон Ауе, вихваляючи чисті й прозорі «кришталеві слова» автора, але в той же час бере на кпини незрозумілий стиль Вольфрама фон Ешенбаха, стверджуючи, що тлумаченням неясностей автора має займатися коментатор.[8]

Пролог до «Трістана» є акростихом, де перші букви строф гласять GDIETERICHTI. Вважається, що Дітеріх (Dieterich) був покровителем Готтфріда, G є скороченням до імені поета, а TI означає Трістан та Ізольда.[9]

Трістан

Докладніше: Трістан (Готфрід)

Загальні відомості

Фраґмент манускрипту «Трістана» 1323 року, зберігається в історичному архіві в Кельні.

Куртуазний епос «Трістан» (нім. Tristân) датується 1210 роком, випливаючи з того, що в поемі згадуються вже тоді покійні поети, як от Генріх фон Фельдеке, Рейнмар фон Гаґенау, а також живі тодішні поети — Гартман фон Ауе,Вальтера фон дер Фоґельвейде та Бліґґер фон Стейнах.[10]

Це незавершений лицарський роман, що складається з 19,548 римованих строф. У творі Готфрід не відтворює суворої простоти та поезії давнього кохання, а значно ошляхетнює його, змальовуючи пишний побут лицарської епохи.[11] Автор тяжіє до зображення придворного життя, радше ніж лицарів у пошуках пригод.

За основу свого «Трістана» Готфрід Страсбурзький взяв версію історії Томаса Британського. Пауль Шах дуже чітко визначив різницю між в цими поетами:

« Якщо можна сказати, що Томас очистив та раціоналізував часто грубу та нестримно пристрасну історію про Трістана та Ізольду, то Готтфріду Страсбурзькому варто віддати належне за те, що він одухотворив її та своєю формальною артистичністю перетворив її на величну поему виняткової краси.[12] »

Сюжет

Король Ривален гине на війні й залишає вдову на ймення Бланшефлер, яка невдовзі народжує йому сина і помирає, не зумівши пережити втрату коханого. При дворі, аби уникнути нападу короля Моргана, розпускають чутку про те, що дитина народилася мертвою та таємно віддають його на виховання до маршала, жінка якого видає новонародженого за своє дитя. Звати хлопчика Трістаном (фр. triste — сум). Прийомні батьки дають йому чудове лицарське виховання, в чотирнадцятирічному віці він уже знає декілька мов, вміє грати на лютні, знається в мисливському мистецтві і т. д.

Коли Ізольда і Трістан
Любовний випили дурман,
Враз неба й моря береги
В імлі хитнулись навкруги.
Любов —ловчиха всіх сердець —
В серця проникла, як норець,
І навіть скорені самі
Тоді незчулися в пітьмі,
Коли розвіяли вітри
ЇЇ звитяжні прапори.
Так споріднилися, злились
Ті, що були чужі колись.
Минувся їхній довгий спір,
Поняв Ізольду владний мир
І зникла як омана
Відраза до Трістана.

«Трістан» [13]

Згодом юнака викрадають норвезькі купці, але їхнє судно зазнає кораблетрощі і Трістан потрапляє до Корнуельса, де править король Марк. Він, продемонструвавши всі свої вміння, швидко стає улюбленцем короля. Крім того, протягом трьох років вірний васал Руаль ревно шукає Трістана та врешті-решт потрапляє на його слід. Трістан впізнає його, хоча він й одягнений як жебрак. Руаль розповідає королю історію Трістана і так стає відомо, що хлопець є сином сестри короля Марка. Бажаючи помститися вбивці свого батька, королю Моргану, Трістан, заручившись підтримкою свого дядька, вирушає на нього війною та перемагає.

Повернувшись до двору короля Марка, Трістан зустрічається з новим ворогом — велетнем Морольтом, який напав на королівство його дядька. Під час герцю, Морольт зранює Трістана та вигукує: «Мій меч отруйний і вилікувати твою рану може тільки моя сестра Ізольда, королівна Ірландії». Але Трістан, зібравши всі свої сили в кулак, таки перемагає Морольта та звільняє королівство від данини накладеної ірландцями. Перед мертвим тілом свого брата Ізольда та її чоловік Гурмун клянуться, що на кожного, хто приїде з Трістанових країв до Ірландії, чекатиме кара на горло.

Рана Трістана дає про себе знати і він вирішує шукати рятунку в Ізольди. Передягнувшись менестрелем та прибувши до Ірландії, Трістан зачаровує Ізольду своєю грою на лютні. Вона зціляє його, а дочка королеви, що також зветься Ізольдою, закохується в нього.

Трістан повертається до двору короля Марка, де серед придворних точаться суперечки щодо того, хто унаслідує трон бездітного короля. Небіж радить дядьку одружитися з красунею Ізольдою. Марк погоджується та відправляє Трістана сватати принцесу. Прибувши в Ірландію, він дізнається, що король пообіцяв віддати Ізольду тільки тому, хто вб'є дракона, який плюндрує Ірландські землі. Трістан вбиває чудовисько, але, втомившись від битви, непритомний, зав'язає в блоті. За цією битвю споглядає один із лицарів, що побоявся йти на герць з драконом. Побачивши мертвого змія, він розрубує його на шматки та повертається до двору короля, де видає Трістанів подвиг за свій. Ізольда не вірить йому і сама йде на місце герцю, де й знаходить зомлілого Трістана. При дворі дізнаються його справжнє ім'я, а також те, що він є вбивцею Морольта, дядька принцеси. За перемогу над драконом, король та королева пробачать Трістану вбивство брата та погоджуються віддати руку Ізольди королю Марку.

Трістан із тріумфом забирає принцесу, але на кораблі вони випадково випивають любовний трунок, який приготувала матір Ізольди для майбутніх молодят, та закохуються один в одного. Далі зображується ряд епізодів, в яких описується боротьба почуття обов'язку з пристрастю, що бушує в молодих серцях. Висадившись на берег, вони не можуть стримати своїх почуттів навіть при дворі короля, зо що Марк й виганяє їх за межі своїх володінь. Коханці поселяються в пустелі, де щасливо живуть протягом декількох років. Одного разу, під час полювання, Марк випадково натрапляє на їхню обитель та, пробачивши їх, забирає назад до свого двору. Там, запідозрені в грішній поведінці, вони вирішують розлучитись і Трістан починає вести мандрівний спосіб життя, але ніяк не знаходить спокою. Поема уривається описами його пригод.[14]

Мова

Готфрід Страсбурзький, як і його сучасники — Гартман фон Ауе та Вольфрам фон Ешенбах, писав свої поетичні рядки середньоверхньонімецькою мовою. У мові цих трьох поетів простежується значна кількість запозиченої французької лексики. Проте, Готфрідові запозичення стосуються переважно фахових виразів в області музики, поезії та мисливства (звичних придворних занять). Зокрема він вводить у свій текст такі французькі слова: pasturele — «пастораль», fabele — «фабула», schansôn — «пісня», melodie — «мелодія», koppeln — «об'єднувати», furkîe — «роздвоєння» та інші.[15]

Готтфрідова поема «Трістан» насичена великою кількістю словосполучень, як от: hastlist — «швидкий розум», betewîp — «жінка, що молиться», buochlein — «книжечка», bûgeræte — «будівельний інструмент», erbeminne — «власна любов», hûbensmit — «гостроверхий шолом» і т. д. Також у поетовому словнику наявна значна кількість біблійної лексики: lastermære — «відома погана звичка», lebesite — «життєвий звичай», herzegalle — «приховане в серці зло», herzequale — «сердечна мука» та інші.[16]

Сприйняття

Зображення з манускрипту поеми «Трістан», 1240 рік

Література

Поему «Трістан» за її музичні та плавні вірші дуже цінували сучасники поета. Про це свідчить досить-таки часті спроби закінчити твір. Зокрема, за цю справу брались Ульріх фон Тюргейм (його спроба суха і далека від краси оригіналу) та Генріх фон Фрейберґ (виразно краща версія).

Ульріх фон Тюргейм дав таку характеристику поетової творчості:

У свої дні Готфрід надзвичайно добре показав своїм талантом, що він — справжній митець. Його поема демонструє нам ретельно продуману розповідь. Вона добре оздоблена та довершена; якщо розумно обміркувати це питання, жодна інша поема не є настільки блискуче написаною.[17]
Оригінальний текст (нім.)

er (Gottfried) hât sîner tage stunde
mit künste erzeiget wol dar an:
er was ein küstrîcher man.
uns zeiget sîn getihte
vil künstliche geschlihte
ez ist eben unde ganz
kein getihte an sprüchen ist sô glanz
daz ez von künste gê der vür

der ez wiget mit wîser kür

Музика

Ріхард Вагнер створив свою оперу «Трістан та Ізольда» на остові Готфрідового «Трістана». Однак композитор взяв з поеми лише драматичне ядро, зосередивши свою увагу лиш на трьох великих сценах: любовний напій — викриття коханців — смерть та повністю вилучивши епізоди про дитинство Тріснана, його перебування при дворі свого дядька, короля Марка, та розповідь про Ізольду Білоруку.[18]

Переклади

Серед перекладів німецькою мовою: вид. Гаґена (1819), Ґольтера (1888), Бештейна (1890); чудовий переклад сучасною німецькою з коментарями— В. Гертца (1877).

Уривок «Трістана», використовуючи переклад сучасною німецькою Вільгельма Гертца, українською переклав Олекса Веретенченко.

Деякі фрагменти російською мовою переклали К. П. Богатирева та Д. Мінаєв.

Примітки

  1. Качуровський І. В., 2005, с. 309
  2. Merriam-Webster's Encyclopedia of Literature by Merriam-Webster, Inc ст.481
  3. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia ст.261
  4. Німецькі драматичні інтерпретації легенди про Трістана та Ізольду ст.18
  5. Качуровський І. В., 2005, с. 293
  6. Gottfried von Strassburg Biography
  7. A Companion to Gottfried Von Strassburg's «Tristan» by Will Hasty ст.3
  8. The story of Tristan and Iseult 1907 (Introduction)
  9. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia ст.262
  10. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia ст.262
  11. ЛИЦАРСЬКИЙ РОМАН «ТРІСТАН ТА ІЗОЛЬДА»: СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ ст.28
  12. A Companion to Gottfried Von Strassburg's «Tristan» by Will Hasty ст.10
  13. Переклад Олекси Веретенченко
  14. ГОТФРИДЪ СТРАСБУРГСКІЙ
  15. Лисейко Л. В., 2013, с. 59
  16. Лисейко Л. В., 2013, с. 60
  17. Ulrich von Türheim «Tristân» (6-14)
  18. Німецькі драматичні інтерпретації легенди про Трістана та Ізольду ст.18-21

Посилання

Література та джерела

  • Качуровський І. В. Ґенерика і архітектоніка. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — Т. 1. Література європейського Середньовіччя. — 382 с. — ISBN 978-966-518-329-7.
  • Лисейко Л. В. Нормування німецької мови періоду середньовіччя // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер. : Філологія. Мовознавство. — 2013. — Т. 216, вип. 204. — С. 58-62.
  • Рихло, П. В. «Німецькі драматичні інтерпретації легенди про Трістана та Ізольду.» Питання літературознавства 2 (1995): 16-30.
  • Бойко, Юлія, and Г. І. Соболевська. «ЛИЦАРСЬКИЙ РОМАН „ТРІСТАН ТА ІЗОЛЬДА“: СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ.» Полілог 1 (2013): 26-34.
  • Нѣмецкіе поэты въ біографіяхъ и образцахъ. Подъ редакціей Н. В. Гербеля. Санктпетербургъ. 1877.
  • Hasty, Will. A companion to Gottfried von Strassburg's" Tristan". Camden House, 2003.
  • The story of Tristan and Iseult London: D. Nutt, 1907.
  • Emmerson, Richard Kenneth, and Sandra Clayton-Emmerson. Key figures in medieval Europe: an encyclopedia. Taylor & Francis, 2006.
  • Merriam-Webster, Inc. Merriam-Webster's encyclopedia of literature. Merriam-Webster, 1995.
  • Obermeyer, Jacob. The French Element in the Tristan of Gottfried of Strasbourg. Grinsven, 1920.