Жива конституція

Жива конституція - теорія, сформована в американському конституціоналізмі, яка стверджує, що зміст конституції є динамічним і розвивається під впливом соціальних змін. Ідея "живої конституції" полягає в тому, що сучасний стан суспільства повинен прийматися до уваги при тлумаченні ключових конституційних фраз, створених у XVIII сторіччі.

За словами судді Олівера Венделла Холмса молодшого, конституційні спори "необхідно розглядати в світлі всього нашого досвіду, а не тільки зважаючи на те, що було сказано сто років тому"[1].

Термін (англ. Living constitution) вперше з'явився 1927 року в назві книги проф. Говарда МакБейна (англ. Howard McBain) "Жива конституція: огляд реалій і легенд нашого Основного Закону"[2].

Альтернативою концепції живої конституції є т.зв. "оріджіналізм" (англ. Originalism), який ґрунтується на переконанні, що судова система не повинна створювати, змінювати або анулювати закони (адже це є цариною законодавчої влади), але тільки забезпечувати їх виконання.

Жива конституція в США

«Конституція - це те, що говорять про неї судді
Оригінальний текст (англ.)
We are under a Constitution, but the Constitution is what the judges say it is.
»
—Ч.Е. Х'юз, голова Верховного Суду США (1930-1941)[3])

Конституція США 1787 року включає три компоненти:

  1. преамбулу, яка не визнається судами та американською доктриною за складову частину Основного Закону, а розглядається тільки з точки зору джерела, від якого вона виходить, і цілей, заради яких вона вироблена: утвердження правосуддя, забезпечення внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяння загальному добробуту і забезпечення громадянам США благ свободи;
  2. сім статей і
  3. двадцять сім поправок.

Початковий текст Конституції, на перший погляд, здається простим, логічним, стислим, хоча при більш уважному розгляді виявляється, що в ньому багато нечіткого, неконкретною і суперечливого. Він рясніє загальними виразами. У Конституції відсутні положення про найважливіші інститути політичної та державної влади - про конституційний контроль, політичні партії, виконавчий апарат; досить поверхово характеризується порядок обрання вищих посадових осіб та органів, парламентська процедура. В її положеннях немає таких термінів, як «загальне голосування», «партія», «бюджет», якими рясніють конституційні акти інших держав. Наприклад, важливе питання про форму правління, якому в інших конституціях відводиться місце в преамбулі або в перших статтях, в Основному Законі США можна з'ясувати тільки в ст. IV ; одним з її положень є наступне твердження: «Сполучені Штати гарантують кожному штату в цьому Союзі республіканську форму правління». Про форму правління самих США надано судити лише юридично освіченому читачеві.

Вміщені в Конституції прогалини з роками поповнюються дуже незначно. Одна з причин - підвищена «твердість» Основного закону, складна процедура його зміни. У результаті в США нарівні з писаним законом діє так звана «жива» конституція, яка регулює відносини конституційного рівня і сформована Конгресом, Президентом держави, Верховним судом і включає, зокрема, конвенційні норми. Порядок, при якому поправки «дописуються» до основного тексту, не полегшує її розуміння, оскільки скасований текст не усувається. До теперішнього часу деякі поправки змінили положення попередніх поправок, які в свою чергу модифікували початковий текст (наприклад, послідовні зміна й уточнення порядку обрання та заміщення посад Президента та Віце-президента, встановленого в ст. II і поправках XII, XX і XXV)[4]. Так само було і з славнозвісним "сухим законом", запровадженим у формі поправки до Конституції, а відтак відміненим, коли саме́ суспільство переглянуло певні позиції свого функціонування[5].

Отже, чинна Конституція США є найстарішою з існуючих у світі писаних конституцій, яка практично в незмінному вигляді зберігається аж до теперішнього часу. Внесені до Конституції поправки (загальна кількість яких становить 27) зачіпають лише окремі деталі створеного понад 200 років тому конституційного механізму. Оскільки офіційно діюча Конституція 1787 року містить лише загальні принципи, їх конкретна деталізація здійснювалася без офіційної зміни конституційного тексту двома шляхами: або за допомогою неписаних конституційних звичаїв, або головним чином шляхом прийняття відповідних нормативних актів, тобто в процесі поточного законодавства. Численні і різноманітні нормативні акти, прийняті Конгресом в силу його законодавчої прерогативи, є до теперішнього часу найважливішими джерелами американського права. До теперішнього часу реально діюча ("жива") Конституція США становить собою синтез конституційного тексту з цілою серією судових прецедентів, збудованих у вигляді конституційних доктрин, що додають Основному закону (який важко піддається формальним змінам) гнучкість і динамізм, необхідні для соціальних маневрів в умовах мінливої дійсності. Характерно, що у сфері тлумачення Конституції Верховний суд у меншій мірі, ніж в інших сферах законодавства, дотримується принципу прецеденту: він неодноразово, якщо цього вимагали обставини, відмовлявся від сформульованих ним же самим більш ранніх конституційних доктрин. Протягом 20 століття він відкрито переглянув близько 150 таких доктрин, крім того, багато прецеденти були їм змінені і уточнені за допомогою практики "диференціювання", коли стара конституційна доктрина не відкидалася, але коректувалася стосовно до нового складу конкретних життєвих фактів.

Американські вчені переконують, що незважаючи на те, що Конституції США вже понад двісті років, вона і досі є основним, важливим і, що мабуть найголовніше, дієвим документом; взірцем, еталоном для всіх інших держав і їх конституцій. Однак, за двісті років конституційне право перенесло в США важливі зміни. Саме тому без ідеї "живої" конституції неможливо зрозуміти американських політичних реалій.

Таким чином, під "живою" конституцією слід розуміти:

  • акти тлумачення Конституції Верховним Судом США;
  • конституційні норми штатів;
  • судові прецеденти;
  • закони Конгресу;
  • акти президентів.

Іноді сюди ж відносять політичні інститути та владні функції, "не зафіксовані в Основному законі, але за своєю фактичною роллю йому рівнозначні чи навіть такі, що переважають за своєю суттю над ним"[6].

Але найголовнішим елементом тут є са́ме масив рішень Верховного Суду, що тлумачать Конституцію з урахуванням сучасних потреб і розвитку соціуму.

Метою "живої конституції" є забезпечення процвітання суспільства, забезпечення стабільності та правонаступності в його економічному і соціальному розвитку, вирішення суперечностей між буквою Конституції і фактичним становищем суспільного, державного ладу[7].


Значення цієї теорії в тому, що конституція звичайно встановлюється з розрахунком на далекі політичні перспективи, а не на одне покоління. Природно, що її автори не передбачають усіх нюансів, з якими зіткнуться їх послідовники. Концепція "живої конституції" теоретично знімає цю небезпеку[8].

Тому, якщо писана (стабільна) Конституція США є жорсткою (в сенсі важкості внесення поправок до її тексту), то "жива" (динамічна) конституція - гнучка й еластична, вона порівняно швидко адаптується до потреб суспільства[9].

Сьогодні "жива конституція" в США - результат юридичного пристосування конституційної системи країни до сучасних соціально-політичних і міжнародних умов[10].

Жива конституція в інших юрисдикціях. "Живий документ" в міжнародному праві

Концепція "живої конституції" як динамічної частини конституції фактичної прижилася в Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині тощо[8].

Існує поняття "допоміжні засоби тлумачення міжнародних договорів". Так, згідно з ч. 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, при тлумаченні підлягають врахуванню також:

а) усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень;
b) наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення;
с) будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками[11].

Теорія "живого документа" була сприйнята і Європейським Судом з прав людини.

Насамперед, Європейська конвенція з прав людини тлумачиться виходячи з буквального сенсу і зіставлення двох її автентичних текстів - англійською та французькою мовами.

Проте, лаконічні рядки Конвенції навряд чи можуть дати відповіді на більшість питань. Саме тому Суд завжди виходив з того, що Конвенція є «живим інструментом». Розглянуті справи дозволяють уточнювати, конкретизувати, а в чомусь і розширювати нормативний зміст захищених прав людини. Наприклад, на момент прийняття Конвенції тілесні покарання були нормальним для європейських шкіл явищем, але вже через кілька десятиліть Суд постановив, що вони є порушенням статті 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання)[12].

Жива конституція в Україні

Див. також

Примітки

  1. Winkler, Adam. A Revolution Too Soon: Woman Suffragists and The "Living Constitution". 76 NYULR 1456, 1463 ("Based on the idea that society changes and evolves, living constitutionalism requires that constitutional controversies, in the words of Justice Oliver Wendell Holmes Jr., "must be considered in the light of our whole experience and not merely in that of what was said a hundred years ago.")
  2. McBain, Howard Lee (1927). The Living constitution, a consideration of the realities and legends of our fundamental law, by Howard Lee McBain. the Workers education bureau press. OCLC 459798913Шаблон:Inconsistent citations 
  3. Hughes' Hubris: Is the Constitution "What the Judges Say it is"?(англ.)
  4. Конституция США (вступительная статья)(рос.)
  5. Заєць І. Жива тканина Конституції / Західна аналітична група, 17.04.2008
  6. Согрин В.В. Революция XVIII в. и развитие американской конституционной системы // Проблемы американистики. Вып. 3. – М., 1985. – С. 73-89
  7. Матеріали з навчального предмету "Конституційне право": Конституція США
  8. а б Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. М., 1988(рос.)
  9. Алебастрова И.А. Основы американского конституционализма / И.А. Алебастрова. М.: Юриспруденция, 2001. С. 12–13(рос.)
  10. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть: учеб. пособие / А.А. Макарцев. - Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2010(рос.)
  11. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р.
  12. Голубок С. Как толковать Конвенцию по правам человека: Позиция Европейского суда и ее соотношение с национальными законодательствами(рос.)

Посилання

Джерела

Див., наприклад, тут.