Книга кладовища

«Книга кладовища»
Книга кладовища.jpg
Обкладинка українського видання 2017 року
Автор Ніл Гейман
Назва мовою оригіналу The Graveyard Book
Країна Велика Британія
Мова англійська
Тема Сирота
Жанр фентезі
Видавництво КМ-Букс
Видано 2008
Видано українською 2017

Книга кладовища (англ. The Graveyard Book) — дитячий фентезійний роман Ніла Геймана 2008 року. Книга розповідає про хлопця на ім'я Ніхто «Ніх» Овенс, якого, після жорстокого вбивства усієї його родини, приймають на виховання мертві мешканці кладовища. 2014 року на основі книги вийшов однойменний двотомний графічний роман.[1]

Ідея та її реалізація

Ідея майбутнього роману виникла в Геймана 1985 року, коли той спостерігав за тим, як його дворічний син Майкл катався на велосипеді повз надгробки на кладовищі, що знаходилося неподалік їхнього дому в Західному Грінстеді, Західний Сассекс[2]. Спіймавши себе на думці, що малюк виглядає цілком природньо у такому оточені, Гейман вирішив написати щось на кшталт «Книги джунглів», події б якої відбувалися на території кладовища[3].

Перша спроба написати роман не мала успіху, тому письменник відклав свої плани та «пообіцяв собі вирости у письменництві, щоб належно її написати»[3]. Гейман повторив свою спробу аж через десять років, але знову ж таки зробив висновок, що йому ще «бракує майстерності»[4]. Зрештою у грудні 2005 року Гейман таки почав писати роман «Книга кладовища», який закінчив та опублікував 2008 року[5].

Книга складається з восьми розділів: «Як Ніхто потрапив на кладовище», «Новий друг», «Божі пси», «Надгробок для відьми», «Данс-макабр», «Шкільні дні Овенса», «На-всі-руки-майстри», «Прощання та розтавання»[6]. Деякі розділи роману містять явні паралелі з «Книгою джунглів» Кіплінга, зокрема розділ «Божі пси» має схожості з оповіданням «Полювання Каа» тощо[7].

Сюжет

Як Ніхто потрапив на кладовище

Чоловік на ім'я Джек жорстоко вбиває цілу сім'ю, окрім немовляти, якому вдається врятуватись. Почувши шум, малий, який любив всюди блукати, виходить назовні та та піднімається пагорбом до місцевого кладовища, де його виявляють мертві мешканці цвинтаря. Серед них починається нарада щодо того, що робити з немовлям. Зрештою з'являється Дама на Сірому (ангел смерті) та закликає мертвих бути милосердними та прихистити дитинча у себе. Постановляється, що прийомними батьками дитини стануть пан та пані Овенси, а опікуном — Сайлас. Малий отримує ім'я Ніхто «Ніх» Овенс, а разом із ним і Свободу кладовища, тобто може опанувати зникання, ковзання та снходу — вміння, притаманні лиш для привидів.

Новий друг

Промайнуло декілька років, які малий Ніх проводить на кладовищі. Зрештою він знайомиться з дівчинкою на ім'я Скарлет Ембер Перкінс, яка гуляла по території кладовища, коли її мама читала біля каплиці журнал. Вони стають друзями та разом починають досліджувати кладовище, зокрема у склепі Фробішера їм вдається знайти вхід, що веде у глиб пагорба, де знаходиться давнє поховання. У середині діти зустрічають чоловіка кольору індиго, який називає себе Винищувачем, що до повернення свого Хазяїна охороняє його скарби — брошку, чашку та маленький кам'яний ножик. Батьки Скарлет вирішують переїхати до Шотландії, подалі від доньчиного уявного друга, через якого їхня дитина загубилася на території кладовища, а для її пошуків довелося залучити місцеву поліцію.

Божі пси

Під час відсутністі Сайласа, Ніхового опікуна, за хлопцем доглядає панна Лупеску, яка також навчає хлопця багатьом важливим речам. Оскільки «на кожному цвинтарі є могила, що належить гулям»[8], тим створінням вдається викрасти малого Ніха з метою перетворити його на одного з них. В останній момент хлопця рятує пані Лупеску, яка виявилася Божим псом. Згідно з першим реченням Ніхового конспекту: «Ті, кого люди називають вовкулаками чи лікантропами, себе називають Божими псами, оскільки вважають свою здатність перевертатися даром Творця, платять за нього відданістю і переслідують лиходіїв аж до воріт пекла»[9].

Надгробок для відьми

На краю кладовища знаходиться Гончарне поле, неосвячена земля, де ховали злочинців, самогубців і невіруючих. Саме там Ніх потоваришував з мертвою відьмою на ім'я Ліза Гемпсток. Оскільки Ліза не має власного надгробка, хлопець вирішує виправити це. Викравши брошку у Винищувача, Ніх виходить за межі кладовища та, щоб отримати гроші на покупку надгробка, намагається продати коштовність лихварю Ебенезу Болгеру, але той бере Ніха у полон, аби дізнатися, звідки у хлопця така коштовна річ. Завдяки Лізі, Ніху вдається стати невидимим та втекти з антикварної крамниці, прихопивши з собою пап'є-маше, слоїчок з фарбою та пензлик. «І, зануривши пензель у фарбу, він старанно намалював на пап'є-маше коричневі літери: Е. Г. А під ними дописав: ми нічого не забуваємо»[10]. Так у відьми з'явився надгробок.

Данс-макабр

«І багатий, і бідняк — Данс-макабр танцює всяк»[11]. Коли на кладовищі зацвітають зимові квіти, відбувається Танець смерті. Останнього разу таке дійство проходило багато років тому. Зачіпивши на себе ці квіти, жінки і чоловіки, діти і старі, багаті та бідняки стають у танець з мертвими, щоб таким чином зобразити тлінність буття. Малий Ніх також бере участь у цьому дійстві та навіть йде у танок з Дамою на Сірому.

Шкільні роки Овенса

Ніх вирішує, що хоче навчатися у школі. Не зважаючи на те, що мешканці кладовища не можуть гарантувати хлопцю безпеку в зовнішньому світі, Ніх все ж починає відвідувати школу. «Спочатку ніхто не помічав цього хлопчика. Ніхто навіть не зауважив, що не помічає його. Він сидів десь посередині класу. Відповідати не прагнув, хіба що запитання ставили саме йому, і навіть тоді його відповіді були короткими, невиразними й сірими, ні думки, ні спогади про нього ні в кого не затримувалися»[12]. Все змінюється, коли Ніх підбурює школярів не віддавати свої кишенькові гроші хуліганам Ніку Фартінгу та Морін Квіллінг. Також хлопець використовує отримані на кладовищі вміння проти шкільних бешкетників, через що його навіть затримує поліція; лиш завдяки Сайласу юнаку вдається врятуватися та повернутися на кладовище. Через привернуту на себе увагу, Ніху доводиться залишити навчання в школі.

На-всі-руки-майстри

Після десятирічної відсутності, в містечко з кладовищем повертається Скарлет та знову зустрічає Ніха, а також знайомиться з добросердним холостяком містером Фростом — насправді Джеком, убивцею батьків Ніха. Водночас Сайлас та пані Лупеску, які належать до Почесної варти, вирушають на війну з таємним братерством, що відоме як Джеки На-всі-руки-майстри. Почесній варті вдається знищити усі осередки братерства в Мельбурні, Ванкувері та Кракові. Однак, останні четверо вцілілих Джеків приєднуються до Джека Мороза, щоб зрештою довести справу до кінця та вбити Ніха. Річ у тім, що згідно зі словами Джека: «Дуже давно, ще коли будували піраміди, один з наших єгипетських братів напророчив, що колись народиться дитя, яке перетне кордон між світом живих і мертвих. І якщо це дитя досягне дорослого віку, то нашому братерству й усій нашій справі кінець»[13]. Користуючись своїми знаннями та вміннями, Ніху, однак, вдається перемогти Джеків На-всі-руки-майстрів, а Сайлас, повернувшись зі своєї мандрівки, стирає Скарлет пам'ять про усі пережиті події, адже «люди прагнуть забути неможливе. Це робить їхній власний світ безпечнішим»[14].

Прощання та розставання

У п'ятнадцятирічному віці Ніх потроху починає втрачати Свободу кладовища. Попрощавшись зі своєю прийомною родиною, опікуном та всіма друзями, Хлопець покидає кладовище, щоб зрештою розпочати своє нове життя у світі живих, де більше йому нічого не загрожує. «Але між „зараз“ і „потім“ було ціле Життя, і Ніх ступив у нього крок з широко розплющеними очима й відкритим серцем»[15].

Головні персонажі

  • Ніхто «Ніх» Овенс — хлопець, який, після жорстокого вбивства його його батьків та семирічної сестрички, немовлям потрапляє на кладовище, де виховується мертвими мешканцями цвинтаря. Зрештою покидає кладовище, досягнувши свого п'ятнадцятиріччя;
  • Сайлас — Ніховий опікун. Належить ні до світу мертвих, ні до світу живих (вампір?). На відміну від інших мешканців кладовища, може покидати територію цвинтаря та забезпечувати Ніха їжею. Член Почесної Варти;
  • Панна Лупеску — член Почесної Варти та Божий пес (вовкулака). Навчає Ніха важливим речам та доглядає за хлопцем, під час відсутності Сайласа. Рятує Ніха від гулів, які викрали малого, щоб перетворити його на одного з них.
  • Ліза Гемпсток — юна відьма, що живе на території Гончарного поля, неосвяченої землі кладовища. Бажає мати на місці свого поховання власний надгробок;
  • Скарлет Ембер Перкінс — жива дівчинка. Вперше зустрічає Ніха у п'ятирічному віці, але згодом разом із сім'єю переїжджає до Шотландії. По своєму поверненню через десять років знову навідує Ніха на кладовищі. Джек Мороз використовує її як приманку, щоб дістатися до хлопця;
  • Чоловік на ім'я Джек — вбивця, який відповідальний за смерть Ніхової сім'ї. Зветься Джеком Морозом. Член таємного братерства Джеків На-всі-руки-майстрів. Полює на Ніха через пропоцтво, згідно з яким хлопець по досягненню повноліття має поставити крапку в існуванні їхньої організації
  • Пан та пані Овенси — мешканці кладовища, прийомні батьки Ніха. Бувши за життя бездітними, погоджуються піклуватися про Ніха;
  • Джеки На-всі-руки-майстри — таємне братерство, яких також називають Валетами. Зберігають давнє знання. Намагаються вбити Ніха, адже згідно з давнім пророцтвом хлопець по досягненню повноліття має знищити їхню організацію. Довершивши справу, братство гарантує собі безхмарне існування на наступні п'ять тисяч років;
  • Гулі — мерзенні істоти, які харчуються трупами. Викрадають Ніха, щоб перетворити його на одного з себе. Несуть імена своїх перших жертв (Герцог Вестмінстерський, Єпископ Бата та Уельса, Тридцять третій президент Сполучених Штатів, Відомий письменник Віктор Гюго тощо). Живуть у місті Гульхайм;
  • Винищувач — триголова істота з тілом здоровенного змія. Живе всередині пагорба в очікуванні Хазяїна та охороняє скарби.

Історія публікацій

Ще до публікації книги, четвертий розділ роману — «Надгробок для відьми» — друкувався як оповідання в Геймановій збірці оповідань «М — означає Магія» (2007) та збірці «Чарівники: Казки про магію від майстрів сучасної фентезі» (2007), куди увійшла коротка проза багатьох письменників-фантастів. 2008 року оповідання «Надгробок для відьми» принесло авторові премію «Локус» за найкращу новелу.[16] 30 вересня 2008 року видавництво «ГарперКоллінс» видало «Книгу кладовища» в США,[17] а 31 жовтня 2008 року видання «Блумсбері Паблішинг» здійснило публікацію книги у Великій Британії.[18] Обкладинку та ілюстрації для американського видання здійснив Дейв МакКін, який також проілюстрував британське видання книги для дорослих. Британську ж дитячу версію обкладинки та ілюстрації виконав Кріс Ріддел, який 2010 року за свою роботу ввійшов до короткого списку медалі Гріневей. Українське ж видання роману з ілюстраціями Дейва Маккіна побачило світ 2017 року у видавництві «КМ-Букс».[19]

2008 року видавництво «Сабтерранін Пресс» також презентувало лімітоване видання роману «Книга кладовища» з альтернативною обкладинкою та ілюстраціями Дейва Маккіна. Зокрема, світ побачили дві версії: 1.) 500 пронумерованих примірників в переплеті з матерії, підписами Геймана та Маккіна, мармуровим папером для форзаців та спеціальним сліпкейсом. 2.) 26 пролітерованих примірників, переплетених вручну найкращими матеріалами, з підписами Геймана та Маккіна, оригінальними ремарками Маккіна в кожному екземплярі і спеціальним трейкейсом.[20][21]

У вересні 2008 року у видавництві «Гарперс Чілдрен» світ побачила аудіокнига «Книга кладовища», яку начитав сам Ніл Гейман. 2009 року аудіоверсія книги здобула премію «Ауді» у категорії «Аудіокнига року».[22] 15 грудня 2014 року видавництво «Гарпенс Аудіо» видала аудіокнигу «Книга кладовища», яку начитували Ніл Гейман, Дерек Джакобі, Роберт Мадж, Клер Корбетт, Міріам Маргуліс, Ендрю Скотт, Джуліан Райнд-Татт, Емілія Фокс, Ріс Шірсміт, Ленні Генрі, Елізабет Беннетт, Аллан Кордюнер, Шон Бейкер, Тім Денн, Аджоа Андо, Дженні Дженнон, Ден Веймен та Деніел Броклбенк.[23] Нова аудіоверсія книги містила симфонічну поему «Danse macabre (Сен-Санс)», яку на банджо виконав Бела Флек. 2015 року аудіокнига здобула премію «Ауді» у категорії «Дитяча література (вік 8 — 12 років)».[24]

Сприйняття

Критика

Американська бібліотечна асоціація відзначила роман як «прекрасну суміш вбивств, фантазії, гумору та людського горя», відмітивши його «магічну примарну прозу».[25] Моніка Едінгер з «Нью-Йорк Таймз» також позитивно висловилась щодо роману: «У цій дивовижній книзі, Ніл Гейман йде по стопах давніх оповідачів, створюючи розповідь незабутньої краси».[26] Ба більше, на сторінках журналу «Кіркус Рев'юс» зустрічається твердження, що «книгу мусить прочитати кожна дитина і кожен, хто колись був дитиною».[27] Письменник Патрік Нес позитивно оцінює зображення негативних персонажів у книзі та стверджує, що «те, що втрачається у поступальній динаміці більш ніж компенсується буйною уявою Геймана».[28] Газета «Індепендент» відзначила різнобіччя тонів роману.[29] Ричард Влейлер назвав роман нео-готичною фантастикою, яка своїм корінням сягає «Замку Онтаріо» Горація Волпола.[30] Газета «Вашингтон Пост» також так висловилась щодо книги: «Цей роман — як шматочок чорного шоколаду з насиченим смаком: солодко-гіркий і напрочуд утішний».[31]

Адаптації

У січні 2009 року Ніл Джордан погодився стати сценаристом та режисером фільму виробництва кінокомпанії «Марімакс». 2012 року права на екранізацію «Книги кладовища» отримала кінокомпанія «Волт Дісней Пікчерз», яка найняла режисера Генрі Селіка, що, зокрема, працював над створенням мультсеріалу «Кораліна», знятого на основі однойменної повісті Ніла Геймана.[32] У січні 2013 року стало відомо про нового режисера фільму — Рона Говарда.[33]

Ілюстратор П. Крег Рассел у співпраці з Галеном Шоуменом, Кевіном Ноуленом, Джілл Томсон, Девідом Лафуенте, Стівеном Скоттом, Скоттом Гемптоном та Тоні Гаррісом створили на основі книги двотомний графічний роман. Перший том побачив світ 29 липня 2014 року, а другий — 7 жовтня 2014 року.[34]

Нагороди

Літературні премії Рік  Результат[35]
Медаль Ньюбері 2009 Перемога[36]
Премія «Г'юго» за найкращий роман 2009 Перемога[37]
Премія «Локус» за найкращий підлітковий роман  2009 Перемога[38]
Медаль Карнегі 2010 Перемога[39]
Британська премія фентезі за найкращий роман 2009 Номінація[40]
Всесвітня премія фентезі за найкращий роман 2009 Номінація[41]
Міфопоетична премія у категорії «Дитяча література» 2009 Номінація[35] 

Переклад українською

  • Ніл Ґейман Книга кладовища / текст Ніла Ґеймана, ілюстрації Дейва Маккіна / [переклад з англійської Світлани Філатової]. — Київ: КМ-Букс, 2017.

Джерела

  • Ніл Ґейман. Книга кладовища. — К. : КМ-Букс, 2017. — 352 с. — ISBN 978-617-7489-24-4.

Примітки

  1. Melrose, Kevin (2014-02-12). Get a peek at 'The Graveyard Book,' by P. Craig Russell & Co. | Robot 6 @ Comic Book ResourcesRobot 6 @ Comic Book Resources. Robot6.comicbookresources.com. Процитовано 2014-08-01. 
  2. Книга кладовища, 2017, с. 343
  3. а б Книга кладовища, 2017, с. 347
  4. Книга кладовища, 2017, с. 348
  5. Книга кладовища, 2017, с. 338
  6. Книга кладовища, 2017, с. 351
  7. Schneider, Dean (Mar 2010). It Takes a Graveyard to Raise a Child. Book Links 19 (3): 6-8. 
  8. Книга кладовища, 2017, с. 67
  9. Книга кладовища, 2017, с. 104
  10. Книга кладовища, 2017, с. 153
  11. Книга кладовища, 2017, с. 158
  12. Книга кладовища, 2017, с. 195
  13. Книга кладовища, 2017, с. 292
  14. Книга кладовища, 2017, с. 311
  15. Книга кладовища, 2017, с. 331
  16. 2008 Locus Awards Winners. Locus Online News. Процитовано 2009-02-23. 
  17. The view from Chapter 8. Neil Gaiman's Official Blog. Процитовано 2009-02-23. 
  18. «The Graveyard Book» (Adult Edition). lovereading.co.uk.
  19. «Книга кладовища» на веб-сторінці видавництва КМ-Букс
  20. The Graveyard Book by Neil Gaiman with illustrations by Dave Mckean, Subterranean Press (2008)
  21. Книга на веб-сторінці видавництва «Сабтерранін Пресс»
  22. FINALLY NOT A BRIDESMAID ACTUALLY
  23. Audiobook Review: The Graveyard Book by Neil Gaiman
  24. 2015 Audie Award Winners Announced
  25. Motoko, Rich (26 January 2009). 'The Graveyard Book' Wins Newbery Medal. The New York Times. Процитовано 2009-02-23. 
  26. Edinger, Monica (13 February 2009). Raised by Ghosts. The New York Times. Процитовано 2011-04-21. 
  27. The Graveyard Book. Kirkus Reviews. 15 August 2008. Процитовано 2011-04-21. 
  28. Ness, Patrick (25 October 2008). Ghost Stories. The Guardian. Процитовано 2011-04-25. 
  29. Martin, Tim (2 November 2008). The Graveyard Book, by Neil Gaiman. The Independent. Процитовано 2011-04-24. 
  30. Bleilier, Richard.(2004). «21st-Century Gothic», p. 271. Scarecrow Press.
  31. For Young Readers: Books That Spook
  32. Henry Selick To Direct Neil Gaiman's 'The Graveyard Book' In Disney Deal. Deadline.com. April 27, 2012. Процитовано April 27, 2012. 
  33. Ron Howard in Talks to Direct Disney's 'Graveyard Book' (Exclusive). The Hollywood Reporter. January 22, 2013. Процитовано January 22, 2013. 
  34. Melrose, Kevin (2014-02-12). Get a peek at 'The Graveyard Book,' by P. Craig Russell & Co. | Robot 6 @ Comic Book ResourcesRobot 6 @ Comic Book Resources. Robot6.comicbookresources.com. Процитовано 2014-08-01. 
  35. а б «Gaiman, Neil». The Locus Index to SF Awards: Index to Literary Nominees. Locus Publications. Retrieved 2012-11-05.
  36. 2009 ALSC Award Winners. American Library Association. Процитовано 2009-02-22. 
  37. 2009 Hugo Awaard Winners. World Science Fiction Society. Процитовано 2009-08-17. 
  38. Doctorow, Cory (28 June 2009). 2009 Locus Award winners. Boing Boing. Процитовано 2011-05-14. 
  39. Flood, Alison (24 June 2010). Neil Gaiman wins Carnegie Medal. The Guardian. Процитовано 2011-04-24. 
  40. British Fantasy Award Winners & Nominees. Worlds Without End. Процитовано 2011-11-04. 
  41. World Fantasy Award Winners & Nominees. Worlds Without End. Процитовано 2011-11-04. 

Посилання