Мадонна біля сходів

Мадонна біля сходів
Buonarotti-scala.jpg
італ. Madonna della scala
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1490 —1491
Розміри: 56,7 × 40,1 см
Ширина: 40 см
Матеріал: мармур
Техніка: Барельєф
Зберігається: Флоренція, Італія
Музей: Каза Буонарроті
Мадонна біля сходів у Вікісховищі?

Мадо́нна бі́ля схо́дів (італ. Madonna della scala; також — Мадо́нна на схо́дах[1]) — мармуровий барельєф, створений Мікеланджело Буонарроті близько 1491 року[а]. Це найбільш ранній з відомих його творів, що зберігся, і один із перших незалежних[2]. Фриц Ерпель писав, що у цьому творі «…уже впізнається зрілий Мікеланджело, у захоплюючому контрасті між благородною шиєю та грудьми мадонни і атлетичним плечем немовля Христа, між лінеарною перевантаженістю спини мадонни і біжучою грою бганок її одягу»[3]. Шильяно назвав барельєф «загадковим, передчасним»[4].

Вважається, що у барельєфі Мадонна біля сходів юний скульптор «освоїв і надав нової форми урокам Донателло, свого найвидатнішого попередника»[4], «долучився до великої скульптурної традиції»[5].

Історія твору

Донателло. Мадонна з дитям
(бл. 1430)
тондо Мадонна і янголи
(Майстерня делла Роббіа)
(…) Маестро Бертольдо здивовано глянув на мою працю, почав вивчати лінію нахилу голови й могутність постави. (…) Дитятко не благословляє, воно спить (…). Усі звикли до того, що дитятко завжди благословляє, так, усі до цього звикли… Він довго вивчав Маріїн вираз обличчя. Перераховував мені митців, від яких я відхилився. Називав імена: Бенедетто да Майяно, мессер Росселіно, Лука делла Роббіа, називав й інші. Сказав, що найголовніше, чого бракує моїй Мадонні, то це усмішки. Звикли,щоб вона всміхалася, так, усі до цього вже звикли… Марія поблажлива до людських болів. А моя Матір Божа не поблажлива. Вона — повелителька і цариця. І все-таки сидить на сходах (…)
У ці страшні часи непевності й сум'яття Матір Божа — на сходах. Це означає, що вже скоро кінець світу

Карел Шульц, «Камінь і біль», с. 193 —194

(…) Марія буде домінантною фігурою барельєфу. Вона буде центром композиції (…) Наскільки йому було відомо, ніхто із скульпторів чи живописців не зображав Ісуса спиною до глядача. Хоч його драма й розпочнеться років через тридцять. А зараз же був час його матері, тож і її портрет
Оригінальний текст (англ.)
(…)Mary would dominate the marble. She would be the center of the composition (…) As far as he knew, no one had sculptured or painted Jesus with his back turned. Yet his drama would not be begun for some thirty years. This was the mother's time, and the mother's portrait[6]

Ірвінґ Стоун, «Муки і радості», с. 137 —138

Ронданіні П'єта
(бл. 1555 —1564)
Деметра на троні (Елефсинська гідрія, фрагмент, близько 430 до н. е.)

Образ мадонни з немовлям — надзвичайно поширений в італійському мистецтві. Він розроблявся і художниками, і скульпторами. Зокрема, серед найбільш відомих картин того періоду можна назвати Богоматір з немовлям та двома ангелами Франческо Пезелліно (італ. Francesco Pesellino), Богородицю з немовлям Філіппіно Ліппі, Мадонну Магніфікат Сандро Боттічеллі, Богородицю Нері ді Біччі (італ. Neri di Bicci) тощо. У скульптурі до цього образу зверталися Бернардо Росселліно, Дезідеріо да Сеттіньяно (італ. Desiderio da Settignano), Андреа Орканьї (італ. Andrea Orcagna), Аґостіно ді Дуччо (італ. Agostino di Duccio). З керамічних барельєфів можна згадати Божу матір з немовлям Луки делла Роббіа, з мармурових — твори Антоніо Росселіно, Донателло та інших. Про цей твір Мікеланджело не згадує Асканіо Кондіві, але він згадується у другому виданні «Життєписів» Вазарі (1568).

З 1490 по 8 квітня 1492[б] Мікеланджело, що з 1489 року став учнем у художній школі Лоренцо Пишного у саду Казино Медичео (чи Медіцейських садах[7]), жив у палаццо Медичі[8]. Мармур для учнів, а також усі інші потрібні матеріали закуплялися за гроші Лоренцо[4], але готовий твір ставав власністю митця. На відміну від його пізнішого Вакха, і Мадонна біля сходів, і Битва кентаврів зроблені із каррарського мармуру[9][в].

Мадонна біля сходів залишалася у родині Мікеланджело до самої смерті митця у 1564 році. 1566 року Леонардо, племінник Мікеланджело, подарував барельєф Козимо I Медичі, попередньо зробивши бронзову копію. Новий герцог Медичі 1616 року повернув скульптуру родині. Пізніше її передали до колекції музею Каза Буонарроті (1617).

1930 року було зроблено гіпсовий прототип барельєфу, а 2010 року з неї було зроблено ще вісім бронзових копій (литво — Fonderia Marinelli)[10].

У музеї барельєф розташований на сусідній стіні із Битвою кентаврів.

Опис

Барельєф зображує жінку, що сидить біля сходів на камені (лаві?). Поруч неї граються четверо дітей — троє на сходах, а один ледь видніється з-за її плеча. Зображене близьке до побутового жанру, звідси і сходи, і бешкетники-діти.

За композицією Мадонна біля сходів і нагадує живопис, і відрізняється від нього. Мікеланджело відмовився від фронтального ракурсу. Жінка сидить і дивиться вбік, а не на глядача. Німб навколо її голови підкреслює, що це — Матір Божа. Круг сяйва дещо виступає за площину і частково заходить на необроблену частину мармуру. До Марії горнеться сонна дитина, права ручка якої закинута за спину. Мати ніжно прикриває голівку улюбленої дитини, аби не розбудити її. Визначально, що німба над головою дитини нема.

Поза мадонни наче розслаблена, що підкреслено схрещеними ногами. Марія задумана, вона передчуває свою трагічну долю і знає, що чекає на сина[8]. Важливо зазначити, що Ісус зображений дуже незвично — спиною до глядача. З одного боку — це просто дитина, що заснула у мами на грудях, з іншого — його права рука, м'язиста, зовсім недитяча, підкреслює божественність його природи. Безвільність закиненої правої руки також використовувалася Мікеланджело як символ сну чи смерті. Так зображені Лоренцо II Медичі, Ісус у Флорентійській П'єті. Також вперше в історії мистецтва погляди матері та її дитини не звернені один на одного чи в одну сторону[11].

Мадонна юного Мікеланджело (на той час хлопцеві було 16 —17 років) — це кремезна і могутня жінка, а не тендітна, млява чи простувата, як у творах інших тогочасних митців. Його мадонна відрізняється і від мадонн Донателло, і Джованні Пізано, які зображали їх сповненими болю[3]. Вона здатна народити богатиря і виховати героя. Щось подібне можна зустріти у Мазаччо, твори якого старанно вивчав і замальовував молодий Мікеланджело. Уже у цьому барельєфі можна побачити його бажання зображувати сильне, атлетичне тіло[12], а його подальші скульптури будуть випромінювати амбівалентність та протиріччя[13]. Героїчність, здатність на неймовірне зусилля в діях чи в творчому акті стануть головними рисами персонажів скульптора на цілі десятиліття.

Техніка виконання

Для створення барельєфу Мікеланджело використав прийом низького рельєфу (італ. rilievo schiacciato), характерний для творів Донателло[14]. Про очевидність цього наслідування писав і Вазарі: «Мікеланджело, будучи ще молодим, намагався наслідувати манеру Донателло і мав у цьому успіх, бо ця Мадонна здається справжнім твором Донателло, за винятком лише того, що в ній більше грації й чіткості малюнка»[15]. Поверхня барельєфу Мадонна біля сходів ретельно зашліфована, чим відрізняється від іншого його раннього твору Битва кентаврів.

Інтерпретації

Існують різноманітні трактування образу Мадонни біля сходів.

За Фрицом Ерпелем, перила сходів та лінія спини Івана Хрестителя, що схилився на них, утворюють хрест, який виходить або закінчується правою долонею Богоматері[3]. П'ять сходинок нагадують про сходи ката[г], а полотняний одяг дітей — плащаницю. Ерпель також звертає увагу на те, що дітей четверо, і четверо євангелістів було серед апостолів Христа[3].

Ерік Шильяно наводить думку психіатра Роберта Ліберта (англ. Robert S. Liebert), який вважав, що барельєф «є збірним образом годувальниці та біологічної матері Мікеланджело, які були назавжди втрачені для нього. Прагнення віднайти це втрачене відчуття щастя у симбіотичному поєднанні із грудьми було могутньою рушійною силою для Мікеланджело, на що натякають і жарти про годувальницю, наведені у Вазарі та Кондіві»[16][д]. Шильяно вважає, що цим може пояснюватися така разюча відмінність мадонн з немовлям Мікеланджело, від матерів того ж Рафаеля чи Філіппіно Ліппі. Мадонни Мікеланджело — «надзвичайно відсторонені, амбівалентні та нетутешні»[16][е].

Шильяно проводить паралель між найбільш раннім твором Мадонна біля сходів та останньою відомою скульптурою Ронданіні П'єта, як своєрідне воз'єднання матері та уже дорослого сина, долю якого вона знала ще коли той був немовлям[17].

На думку мистецтвознавця Саймона Абрагамса (англ. Simon Abrahams), Мікеланджело зобразив себе як Христа, а спиною він повернений до глядача, щоб не було видно, що у руці він тримає «різець і молоток», добуті з молока матері[18]. За його прочитанням сама Марія є каменем, з якого скульптор-немовля робить свою статую. Діти — це теж Мікеланджело, його «alter ego», які допомагають йому-скульптору дістатися до його статуї-мадонни чи композиційно зв'язують його із нею[11].

Образ у мистецтві

Барельєф згадується у біографічному романі «Камінь і біль» Карела Шульца (1943). У ньому мадонна зображена царицею прийдешнього Царства Небесного, що сидить на сходах наче жебрачка і охороняє своє немовля[19]. Також про твір написано у романі «Муки і радості» Ірвінґа Стоуна (1961). За Стоуном, цей образ є синтезом грецької (язичницької) та християнської філософій: сюжет християнський, але присутній героїзм та відстороненість, характерні саме для аттичних скульптур[20][ж].

Примітки

а. ^ серед дослідників також існувала думка, що барельєф міг бути створений пізніше[3], ближче до 1495
б. ^ тобто до смерті Лоренцо Пишного, його покровителя
в. ^ реставрацією твору займалася Аньєза Парронкі (італ. Agnese Parronchi)[9]
г. ^ сходи гаввати (також — літостротон, кам'яне подвір'я чи площа, викладена плитами), на яку його вивели за наказом Пилата, щоб почути присуд народу (Ів. 19:13) (можливий архетип — драбина Якова[11])
д. ^ Liebert, Robert S. Michelangelo: A Psychoanalytic Study of His Life and Images. — New Haven : Yale University Press, 1983. — 447 с.
е. ^ усі його мадонни або дивляться вбік від дитини, або повз неї, і це ж можна сказати й про його Мадонну Доні — не зовсім зрозуміло, передає вона дитину Йосипу, чи приймає її від нього[21]
ж. ^ Ерпель порівнює її із грецькою богинею родючості та землеробства Деметрою[3]

Виноски

  1. Шульц, 2006, с. 171
  2. Wallace, 2010, с. 8
  3. а б в г д е Эрпель, 1990, с. 16
  4. а б в Scigliano, 2005, с. 42
  5. Scigliano, 2005, с. 52
  6. Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.). www.scribd.com. с. 151 —152. Процитовано 1 червня 2012. 
  7. Шульц, 2006, с. 111
  8. а б Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 6
  9. а б Scigliano, 2005, с. 54
  10. Madonna della Scala (Madonna of the Stairs) (англ.). www.michelangeloexperience.com. 9 вересня 2010. Процитовано 1 червня 2012. 
  11. а б в Michelangelo’s Madonna of the Stairs (PDF) (англ.). 2008. Процитовано 2 червня 2012. 
  12. Scigliano, 2005, с. 101
  13. Scigliano, 2005, с. 280
  14. Вазарі, 1970, с. 499
  15. Вазарі, 1970, с. 304
  16. а б Scigliano, 2005, с. 34
  17. Scigliano, 2005, с. 302 —303
  18. Вазарі, 1970, с. 298
  19. Шульц, 2006, с. 194
  20. Стоун, 1991, с. 146 —147
  21. Scigliano, 2005, с. 35

Для подальшого читання

(праці подано хронологічно)

  • Calì, Maria. La Madonna della Scala di Michelangelo, il Savonarola e la crisi dell’Umanesimo // Bolletino d'Arte. — 1967. — Вип. 52. — С. 152 —166. (італ.)
  • Eisler, Colin. The Madonna of the Steps. Problems of Date and Style. — In: Stil und Uberlieferung in der Kunst des Abendlandes. Akten des 2I. Internationalen Kongresses für Kunstgeschichte in Berlin, 1967, pp. 115 —121 (англ.)
  • Pina Ragionieri, Luciano Berti. Note circa la 'Madonna della scala' di Michelangelo // Critica d'Arte. — 2001. — Вип. 10. — С. 16 —20. (італ.)

Посилання

Джерела



Шаблон:Кандидат в добрі статті