Мегала Метеора

Шаблон:Coord dms

Мегала Метеора
Мегала Метеора
Meteora [1]
Світова спадщина
Мегала Метеора
Мегала Метеора
39°42′51″ пн. ш. 21°37′37″ сх. д. / 39.71416666669477280° пн. ш. 21.62694444447177844° сх. д. / 39.71416666669477280; 21.62694444447177844
Країна Flag of Greece.svg Греція
Тип змішаний
Критерії I, II, IV, V, VII
Об'єкт № 455
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1988 (12 сесія)

Мегала Метеора у Вікісховищі?

Мега́ла Мете́ора (грец. Μεγάλο Μετέωρο), Великий Мете́ор, чи Преображенський монастир — найбільший та найдавніший монастир Метеори, заснований на початку 14 століття монахом Афанасієм на одній зі скель Фессалії. Монастир знаходиться поблизу сучасного містечка Кастракі у номі Трикала.

До вершини скелі ведуть 154 сходинки. Перші будівлі, які зустрічаються на шляху — це замок із балконом та колишній монастирський склад. Нещодавно у приміщенні складу відкрито фольклорний музей, де зібрано давні знаряддя та посуд обителі. Трохи вище від фольклорного музею знаходиться Собор. Також поблизу знаходиться вівтар та лікарня, що розташована навпроти нього.

По правий бік від Собору знаходяться дві каплиці. Мегала Метеора вважається комплексом будівель післявізантійського періоду, що до сьогодення залишились неушкодженими і створюють повноцінну картину побуту давнього монастиря.

Серед канонізованих православних святих також є і метеоринці:

  • Миколай Вунені;
  • Ахіллей Лариси;
  • Климент Ахрида;
  • Давид Салоні́к.

Історія монастиря

Монастир було засновано Святим Афанасієм Метеорським (*1302 — †1383), що походив із Іпат Фтіотиди. Афанасій Метеорський був людиною надзвичайно освідченою — свою освіту він отримав у Салоніках та Константинополі — найвизначніших центрах Візантійської імперії. Ще замолоду Афанасій втік до Афону та оселився у скиті монастиря Івірон, але часті напади розбійників змусили його залишити монастир із духовним отцем, старцем Григорієм. Обидва монахи послухали пораду сербського єпископа Якова і сховались на Метеорі приблизно 1340 року. Спочатку вони оселились у житлах метеорських пустельників, що й досі знаходяться перед входом до монастиря (ліворуч від сходинок).

Чутки про монаха Афанасія швидко поширились  — за перші 10 років багато молоді піднялось на скелю, щоб усамітнитись. Тоді брати  разом вирішили заснувати перше метеорське братство — кіновію — за типом чернецтва на Святому Афоні. Учень та наступник Афанасія Святий Йосаф вважається другим засновником монастиря. Іоанн — (так його звали у миру) був сином правителя Епіру та Фессалії Симеона Сініша Палеолога[2], пізніше архієрископа Фессалії, нащадка сербської династії Неманичів. Іоанн став спадкоємцем батька у 1370 році. Проте на той час він уже був учнем Афанасія Метеорського, через рік залишив престол і у 1373 році оселився у монастирі «Великий Метеор» під іменем монаха Йосафа. Як другий засновник монастиря він зробив великий внесок у створення архітектурної програми. Також він зібрав багато дарів, серед яких і дари сестри Йосафа (дружини єпископа Епіру). Образ Марії Палеологу втілено в іконі Богоматері, що й донині зберігається у музеї монастиря.

У середині 16 століття монастир став незалежним завдяки інтересу, який проявив патріарх Єремій Перший. З цього часу починається новий визначний період, який пов'язують із монахом Симеоном, що розширив Собор монастиря, вівтар та побудував низку малих будівель монастиря.

Мегала Метеора — результат послідовної праці трьох значних фігур: Святого Афанасія, Йосафа та ігумена Симеона.

Великий Метеор впродовж 600 років своєї історії зазнавав численних нападів та грабунків, а у 1633 році пожежа майже повністю знищила обитель.

Преображенський собор

Архітектура

Східна стіна Преображенскього Собору

Собор монастиря Мегала Метеора — це підсумок поєднання трьох різних етапів будівництва:

Східна стіна храму виглядає так: візантійська кладка та склепіння з двома куполами, арками та похилими дахами. Зовнішніми особливостями храму є кладка стін квадратними каменями, оточеними цеглинами через ряд. Ці тонкі цеглини також оточують арки над вікнами, що закінчуються зубцями та керамічно-пластичними прикрасами.

На мармуровій плиті на місці маленької колони арки вікна є напис про реставрацію храму, виконану ігуменом Йосафом:

«

«1388 року храм Господа Бога Ісуса Христа відреставровано монахом Йосафом.»

Оригінальний текст (гр.)
ET(OYC) ζΩγζ / ANOIKO/ΔOMHΘH / O ΠANCE/ΠTOΣ OYTOΣ/NAOCTOY/K(YPIO)Y HMΩN/I(HCO)Y X(PICTO)Y ΔΙ/A CHNΔPOM(HC) / YOY TIMIΩT(A)T(OY) / EN MONAXOIOΣ / IΩACAΦ.
»

На північній стіні збереглась єдина повна сцена Другого Пришестя, що належить до періоду першого оформлення Собору за часів Святого Афанасія. Зліва від входу викарбувано напис про будівництво храму у 15441545 роках під проводом ігумена Симеона.

Друге Пришестя
«

«Побудовано цей шанований храм Преображення нашого Господа Бога Ісуса Христа на внески та зусиллями братів обителі у 1545

Оригінальний текст (гр.)
ET(OYC) +ANOIKOΔOMHΘH O/ΠANCEΠTOΣ OYTOΣ NAOC THC META/MOPΦΩCEΩΣ TOY K(YPIO)Y HMΩN I(HCO)Y X(PICTO)Y/ ΔΙA C(HN)ΔPOMHC KAI KOΠOY TΩN Π(AP)EYPICKO/MENΩN AΔΕΛΦΩΝ/ETOYC ,ΖΝΓ' (1545).
»
Розріз та план Преображенського Собору

Нава Собору поєднана з основним храмом через три двері, з яких середня вище двох інших (трикупольний хрестоподібний храм зі склепіннями). Купол зпирається на 4 колони, вкриті фресками. У сучасну пору, вівтар має такий самий вигляд, як і за часів Йосафа. Його неодноразово розширювали через перманентно зростаючу кількість монахів в обителі. Купол старого собору видно не звідусіль, а західна частина проникає під дах основного храму. Нижні частини вівтаря належать до першого храму, побудованого за часів Святого Афанасія Метеорського.

Живописне оздоблення

Живописне оздоблення Собору також виконувалось у три етапи, щоправда з великими перервами один від одного. У перший етап створено розпис храму (це було приблизно у 1388 році). Єдиною сценою, що збереглась з тих часів є Друге Пришестя на зовнішній стороні північної стіни старого собору. Основу композиції складає Христос-Критський під склепінням, оточений двома янголами. Зліва та зправа під зводом Богоматір та Попередник, що благають Христа про спасіння людства. У центрі — фігури апостолів, які сидять на прямокутній лаві. На двох нижніх поясах композиції зображено Рай та Пекло із праведниками та грішниками відповідно. У дверях, що були побудовані у 16 столітті, зображено Прабатьків.

У другому етапі оздоблення храму у 1483 році виконано настінні фрески старого Собору, що після розширень являє собою вівтар нового храму Преображення. Усі фрески, окрім фресок на куполі та арці, належать до 3-го етапу (1552 р.). Напис на північній стіні храму вказує:

«

«Зведений з фундамента та побудований цей божествений та шанований храм Господа Бога Ісуса Христа зусиллями та на кошт Його Преосвященства Отця Святого Афанасія та Святого Йосафа у 1387/8 році, які є також його засновниками, оздоблення храму було здійснено зусиллями та на кошти меншого брата у місяці листопаді 1438 року.»

Оригінальний текст (гр.)
ET(OYC) +ΑΝΙΓΕΡΘΗ ΕΚ ΒΑΘΡΩΝ ΘΕMEΛΙON, Κ(ΑΙ) ANIKOΔOMHΘ(H)/O ΘEIOC KAI Π(ΑΝ)СΕΠΤΩС ΝΑΩС ΟΥΤ(O)C • TOY K(YPIO)Y Κ(ΑΙ)ΘTIOC Κ(ΑΙ) C(ΩYH)POC HMΩN, /I(HCO)Y X(PICTO)Y • ΔΙΑ KOΠOY Κ(ΑΙ) EΞOΔOY TΩN OCI(ΩN) Π(ATE)PΩN HMΩN • AΘANACIOY Κ(ΑΙ) IΩACAΦ •/EN ET(I) ζώΩώΰζ (1387/8)• O(I) Κ(ΑΙ) KTITΩPEΣ • ANICTIPIΘ(I) • ΔIA CHNΔPOM(HC) Κ(ΑΙ) /KOΠOY T(ON) EΛAXICTO(ON) AΔEΛΦ(ΩN) • ET(OYC) (1483) IN(ΔIKTIΩNOC)B • MHNI NOEMBPIΩKA.
»

У центрі купола Всевишній, оточений ангельськими силами, пророками та євангелістами. Під аркою святилища зображено Богоматір із малюком. Чотири сцени із життя Христа змальовано на стінах храму: Вознесіння, П'ятидесятниця, Дивовижне рибальство та Стрітення. У приміщеннях та під склепіннями основного храму представлено 12 сцен: Різдво, Таємна вечеря — у південному приміщенні, Розп'яття та Воскресіння — у північному. Преображення знаходиться у внутрішньому куполі входа. Стрітення та Камінь — у південному та північному куполі. На наступному поясі старого Собору зображено Благовіщення, на західній стороні колон святилища — сцени мучеництв Христа: Молитва у Гефсиманії, Зрада Юди, Відмова Петра, Зустріч Христа із Самарянкою, Плач та ін.

На найнижчому поясі зображені фігури святих виключно чоловічої статі, окрім Святої Олени у композиції, що присвячена їй та Святому Костянтину (праворуч та ліворуч від Христа відповідно). Відсутність жіночих образів більшість дослідників пов'язують із тим, що Преображенський собор монастиря Мегала Метеора, заснованого за зразком Афонських, діяв як храм, який дозволено було відвідувати лише чоловікам.[4]

«Царська молитва»
Святі Георгій Каппадокс, Димитрій Великий Дукс та Нестор

Композиція «Царська молитва» виглядає так — Христос у аристократичному одязі, сидячи на троні, із Богоматір'ю у образі Прошення зображені на західній стіні, яка відділяє приміщення дияконів від основного храму. Попередник предстає на південній стіні. Композиція розширюється воїнами—святими поряд із Попередником, Феодором із Тир та Феодором Стратилатисом, Георгієм Каппадоксом, Димитрієм Великим Дуксом та Нестором у коштовних одежах принців та екзотичних голових уборах. Вважається, що цей розпис створено від впливом робіт Феофана Стрелитзаса у монастирі Святого Миколая.

Настінні фрески старого собору Великого Метеора створювались упродовж 30-ти років майстрами однієї художньої майстерні, що працювали над іконописом храмів у Фессалії, Західній Македонії, Сербії, Болгарії. Особливі риси та якість живопису свідчать про те, що вони отримали добру художню підготовку, найімовіршніше у Касторії. Сусідство «майстерні Касторії» із прибережною місцевістю Далматії, що знаходилась під ярмом венеціанців, звідки майстри мали змогу спілкуватись із західними колегами.

Після реставрації храма Преображення у 1545 році, новий храм та неф прикрасились новими фресками у 1552 році. Значні площі, які з'явились у результаті розширення 1545 р. дозволили розквітнути багатій іконописній програмі. Центр оздоблення основного храму являє купол із зображенням Всемогутнього. У чотирьох кутах — євангелісти. Основу іконописної програми складають 4 сцени: Преображення, Розп'яття та Зняття Ісуса з хреста, Воскресіння. Навколо цих грандіозних сцен розташовані численні мініатюрні сцени з життя Христа.

Композиції нового Собору зображені вільно на поверхнях — з однієї сторони, а з іншої — вони наслідують традицію тонкого, навіть загостреного, зображення живописних образів. Не дивлячись на багатоплановість сцен та великі поверхні, вони дуже гармонійні та цілком зрозумілі, добре сплановані, навіть витончені.

Напис на куполі, що належить авторові

Художники нефа та нового храму, на жаль, невідомі. Не дивлячись на це, у рукописних рисах та іконописному виборі відчувається тісний зв'язок із «Критською школою», а саме із колом Феофана Стрелітзаса. Деякі дослідники навіть вважають імовірною участь самого Феофана, засновника «Критської школи», у виконанні настінних фресок. У 1552 році майстер був на закаті свого життя, уже зрілий, достойний художник, учитель, під керівництвом якого працювала об'єднана художня майстерня. Примітка на куполі нового собору із вказівкою, як має виглядати фігура пророка Даниїла та правка на руці пророка — намальована вдруге, а також маленькі ескізи, що й сьогодні можна розгледіти на зводі купола, вказують на присутність якогось вчителя, що скеровував роботи, радив та виправляв. Цією особою міг бути Феофан Стрелітзас Бафа.

За іншою версією, настінні фрески нового Собору Великого Метеора виконав не менш відомий критський художник Джорджі[5], учень Феофана Стрелітзаса, який створив іконопис Собора монастиря Діонісія на Святому Афоні (1547 р.).

Власне, наскільки прекрасне оздоблення Преображенського собору, настільки ж воно загадкове та унікальне, адже містить досвід трьох віків візантійського живопису.

Безперечно, окрасою нового храму також є різний іконостас із надзвичайним багатсвом тем. Стара його частина, яка датується 1634—1635 рр., виконана «рукою Іоанна», про що свідчить напис. Все ж більша його частина реставрувалась, доповнювлась багаторазово і усталилась лише у 1791 році, як передають два інших написи. Новий іконостас реставрували художники з материка: Костянтин із Лінотопі та Костас із Мецово.

Каплиці

На території монастиря також знаходяться 2 менші каплиці:

  • Каплиця Поважного Попередника — добудована до південного святилища і поєднана з ним. Каплиця невеликого розміру та має купол. Не було реставровано ще з 18 століття. Насправді, час створення початкової будівлі був набагато давнішим.
  • Каплиця Святого Костянтина та Святої Олени — побувана у кількох метрах від Собору, розташована на південному заході. Приміщення також невеликого розміру, побудоване за типом післявізантійського простого королевського із куполом, без настінного іконопису. Купол зпирається на чотири імітаційні арки і ззовні багатокутний.

Напис на стіні біля входу сповіщає, що каплицю побудовано у 1789 році, коли ігуменом був Парфеній Орфідіс[3], на кошт монаха Діонісія та його сина —ієромонаха Захарія, що походили з одного із селищ Коніці.

Вівтар

Розріз та креслення старого вівтаря

Вівтар побудований у північній частині храму і є роботою ігумена Симеона. Напис праворуч, над входом, вказує, що вівтар побудовано у серпні 1557 року:

«

«Возведений з фундамента цей вівтар зусиллями та на внески усіх братів обителі та на кошт ігумена отця Симеона — ієромонаха — у місяці серпні 1557 року.»

Оригінальний текст (гр.)
ET(OYC) +ΑΝΙΓΕΡΘΗ ΕΚ ΒΑΘΡΩΝ ΘΕMEΛΙΩN/H ΠAPOYCA TRAΠEZA / ΔΙΑ CHNΔPOM(HC) Κ(ΑΙ) KOΠOY CYMEΩN IEPO(MON)AXOY / HΓOYMENEBONTOC KYP CYMEΩN / IEPO(MON)AX(OY) MHN(I) AYΓOYCT(OY)I I ,ΖΞE' (1557).
»
Епітафія «Покійний Христос»

Вівтар являє собою купольне видовжене приміщення (довжина 35 м), яке на східній стороні переходить у склепіння. Всередині вівтар поділено на 2 склепіння і спирається на 5 колон. Шість видозмінених частин вкриті «човновими» куполами, крім четвертого, який вкривають два хрестоподібні куполи, та крім п'ятого — його покривають два напівкуполи. Зовні архітектура вівтаря також дуже незвичайна: багатокутний купол, прикрешений імітаційними абсидами та кераміко-пластичними елементами. У ніші вівтаря зображено Богоматір на троні із малюком серед архангелів.

Сьогодні вівтар перетворено на музей, де експонуються цінні реліквії монастиря: переносні ікони, серед яких виключне місце займають Жалобна Богоматір та Принижений Христос, що датуються кінцем 14 ст. Також виставлено срібний церковний посуд, священні ризи, вишиті золотом епітафіі, священні Євангеліє.

Вогнище

Кухня монастиря та, власне, вогнище побудовані у північній стороні вівтаря. Це просторе прямокутне приміщення, покрите повністю куполом, що має форму напівкола із малим куполом, через віконце якого виходив дим. Сьогодні це діючий музей, де представлено давній дерев'яний та глиняний посуд монастиря.

Megala2.png Експозиція посуду та різноманітних побутових знарядь Megala1.png

Лікарня

Лікарня монастиря

Лікарня знаходиться перед вівтарем Собора. Велична купольна будівля колись було навіть двоповерховою. Купол спирається на 4 колони, як і лікарня монастиря Варлаама. Як і там, тут побудовано 9 приміщень, 8 із них вкрито хрестоподібними куполами. Під дахом порога зберігся напис, який свідчить про те, що лікарня та будинок для літніх людей у Великому Метеорі побудовано на внески, зусиллями та на кошт монахів у липні 1572 року.

Див. також

Галерея фресок монастиря

Примітки

Посилання