Модальник

Шаблон:Тільки українська мова[потрібні приклади]Модальник (модальні слова) (лат. modalis — модальний) — частина мови, до якої входять специфічні повноцінні самостійні слова, які виражають суб’єктивну модальність (ставлення мовця до висловлюваної думки), не мають системи словозміни та синтаксичних зв’язків з членами речення, відокремлені від інших у реченні, але пов’язані з ними семантично та інтонаційно[1].

Історія виникнення модальника

Навчальне видання мовознавця Виноградова зі згадками про модальні слова

Ще з початку ХVІІІ ст. мовознавці виділяли в окрему групу слова з модальним відтінком у значенні. У працях Востокова, Шахматова, Богородицького модальні слова, як правило, розглядаються як прислівники. Пізніше було виявлено незвичність цих прислівників — у реченні вони не пов’язані з іншими словами граматичним зв’язком. Тому Овсянико-Куликовський називав їх вставними прислівниками, а мовознавець Іван Мєщанінов вказував на їх відмінність і від прислівників, і від слів категорії стану за синтаксичною функцією[2].

Лев Щерба зі своїми послідовниками відстоював думку про те, що не всі слова можуть бути частинами мови. Іншу позицію займав мовознавець Виноградов, який вважав модальними самостійні, повнозначні, невідмінювані слова, які мають синтаксичну і номінативну функцію. На думку професора Милославського, є чотири групи невідмінюваних слів, які розрізняються синтаксичними функціями, і серед них він наголосив, що модальник не виступає членом речення[3].

Загальна характеристика модальника

У сучасній українській морфології розглядають не всі засоби вираження модальності, а ті лексичні одиниці, які виражають тільки модальність і не виконують функцій членів речення. До модальних належать слова очевидно, звичайно, може, дійсно, правда, здається. В окремий клас слів вони виділяються на основі спільності категоріального значення, морфологічної ознаки невідмінюваності та синтаксичних властивостей. Категоріальне значення модальників — ставлення мовця до висловленої думки.

Розряди модальників

Категоріальне значення формується на базі значної кількості модальних значень і відтінків, які поділяються на дві групи:

  • модальники зі стверджувальною семантикою: без сумніву, дійсно, звичайно, точно, вірно і под.;
  • модальники з гіпотетичною (непередбачуваною) семантикою: здається, очевидно, можливо, напевно..


розряди реальних і гіпотетичних модальників: Приклади:
слова, що вказують на вірогідність висловлювання напевно, очевидно, либонь, певно, можливо, може, мабуть
слова, що вказують на джерело думки чи повідомлення кажуть, мовляв, чую, бачу, чутно, по-моєму, на думку, як кажуть
слова, що виражають емоції мовця щодо змісту висловленого ясна річ, чого доброго, на щастя, на радість, на диво, шкода
слова, що виражають звертання до співрозмовника погодьтесь, дозвольте, бачите, уявіть собі, зверніть увагу, прошу вас
слова, що вказують на чужі думки, висловлювання, стиль і їх оцінку буквально, так би мовити, так звані
слова, що вказують на послідовність, порядок думок по-перше, по-друге, нарешті, і останнє, на закінчення
слова висновкового характеру отож, отже, взагалі, словом, значить

Морфологічні та синтаксичні можливості модальника

Навчальне видання мовознавця Горпинича зі згадками про модальні слова

Модальники невідмінювані слова і словосполучення, що втратили парадигму. Невідмінюваність є їх морфологічною ознакою як частини мови, яка зближує їх із прислівниками та станівниками і протиставляє іменникам і дієсловам. Модальники не є членами речення. Вони в структурі речення синтаксично непов’язані з його членами способами узгодження, керування. У зв’язку з чим часто розглядаються як вставні слова або парантези[4]. Напр.: Я вже тоді, повірте, все це обміркував (Ю.Збанацький); І ось, нарешті, вершина (О.Гончар); А читати Тарас, справді, вивчився дуже рано (О.Іваненко).

Деякі модальники можуть підкреслювати модальність дієслова. В цих випадках вони логічно виділяють присудок, стоять безпосередньо перед ним й інтонаційно не відокремлюються, і хоч модальники не пов’язані з іншими членами речення засобами типу узгодження та керування, все ж органічно входять у синтаксичну структуру висловлення[5], напр.: Про це треба обов’язково розповісти; Доручення треба неодмінно виконати.

Формування модальників

Модальники не мають суфіксальних засобів вираження категоріального значення. Вони є результатом семантичного способу творення. Модальник як частина мови формується на основі інших частин мови, тобто, по суті, відбувається перехід інших частин мови у модальник (модалізація):


Модалізуються: Приклади:
Іменники правда, факт, жаль, страх
Прийменниково-відмінкові форми на жаль, на щастя, на диво, до речі, на радість, на біду
Дієслівні форми чуєте, знаєте, кажуть
Прислівники неодмінно, обов’язково, дійсно, взагалі
Слова категорії стану (станівники) очевидно, зрозуміло
Лексикалізовані сполучення слів може бути, як кажуть, на превеликий жаль


Межа між модальниками і частинами мови, з яких вони утворилися, дуже нестійка. В одному реченні слово правда — іменник, а в іншому — модальник, напр.: Все одно наша правда зверху (Ю.Яновський); Добра такого там зроду у мене, правда, не було (Т.Шевченко).

Див. також

Примітки

  1. Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.243
  2. Мещанинов И.И. Члены предложения и части речи. — М.; Л.,1945. — С.287-289
  3. Милославский И.Г. Вопрос о модальных словах как частях речи // Современный русский язык / Под ред. В.А. Белошапковой. — М.,1981. — С.354-355
  4. Admoni W. Der deutsche Sprachbau.- M.,1986.- 336 S.
  5. Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.245-246

Література

  • Бевзенко С.П. До питання про модальні слова в українській мові // Наукові записки Ужгород. ун-ту. - .1959, - Т. ХХХУП. –С.188-191.
  • Василенко Л.И. Модальные слова как средство азторизации текста // Филол. науки. - 1984. - 4.- С. 76-79.
  • Востоков В.В. О вводно-модальных элементах как средствах формирования и выражения субъективно-модальных значений // Лингвистической сб.- Вып. 6.- М., 1976. - С. 103-113.
  • Виноградов В.В. Русский язык. Граматическое учение о слове, М.,1947. — 639с.
  • Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К.,1988. — 256с.
  • Городенська К. Теоретична морфологія української мови. — К.,2004. — 297с.
  • Мещеряков В.Н. Модальность текста / В.Н. Мещеряков // Филологические науки, №4. – 2001. – С.99-105
  • Парамонов Д.А. О грамматическом выражении модальности в современном русском языке / Д.А. Парамонов // Вестник Омского университета, №27 – 1998. – С.47-53

Інтернет-джерела