Музей дитинства (Лондон)

Музей дитинства Pictogram infobox palace.png
англ. V&A Museum of Childhood
V&A Museum of Childhood.jpg
51°31′44″ пн. ш. -0°03′18″ зх. д. / 51.52889° пн. ш. 0.05500° зх. д. / 51.52889; -0.05500
Тип музей
Статус спадщини Grade II* listed buildingd і реєстрова будівля 2 ступеняd
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Розташування Велика Британія Велика Британія: Лондон, Бетнал-Грін, Іст-Енд
Адреса Cambridge Heath Road, London, E2 9PA
Архітектор Джеймс Вільям Вайлд
Засновано 1872
Відкрито 24 червня 1872 року
Режим роботи 10:00 – 17:45, щодня
Вартість вхід вільний
Фонд 31 655 експонатів та 31 архівна колекція[1]
Відвідувачі понад 400 тис. осіб щороку[1]
Директор Райан Харріс
Куратор Сара Вуд
Сайт museumofchildhood.org.uk
Музей дитинства (Лондон). Карта розташування: Сполучене Королівство
Музей дитинства (Лондон)
Музей дитинства (Лондон) (Сполучене Королівство)

Музей дитинства у Вікісховищі?

Музей дитинства у Лондоні (англ. V&A Museum of Childhood) є філією Музею Вікторії та Альберта — всесвітньо відомого британського музею декоративно-ужиткового мистецтва. Музейна колекція, яку складають дитячі іграшки та ігри, ляльковий одяг, меблі, інші, пов'язані з дитинством речі, охоплює період від XVI століття і до наших часів. Музей веде активну просвітницьку діяльність, щомісяця приймає близько 30 тисяч відвідувачів.[2] Окрім того, це пам'ятка архітектури, яка охороняється законом.[3]

Історія

Заснування

У 1851 році у Лондоні пройшла перша «Велика виставка робіт промисловості всіх націй». Натхненний її успіхом, принц Уельський ініціював відкриття наступного року Музею виробів (Museum of Manufactures), який мав надати можливість доступу до творів мистецтва широкому загалу, підвищити рівень освіченості робітників та стати джерелом натхнення для британських дизайнерів і виробників.[4] У 1857 році музей, значно розширивши свою експозицію, змінив місце розташування та відповідно до цього й назву, ставши Музеєм Південного Кенсінгтона (South Kensington Museum). Музей був дуже популярним, у наступні роки ще розрісся, зайняв додаткові будівлі та приміщення.

У 1864 році було вирішено, що аналогічні музеї мають бути у кожній частині Лондону — на півночі, сході та півдні. Зрештою ідею реалізували лише в Іст-Енді, і так з'явився Музей Бетнал-Грін (Bethnal Green Museum), як філія Музею Південного Кенсінгтона. 24 червня 1872 року його було урочисто відкрито принцем Уельським. Музей став дуже популярним, за перший рік його відвідали майже 1,5 мільйони осіб. Колекції доповнювалися та розширювалися, але чіткої спеціалізації та мети, окрім як представлення культурної спадщини Великобританії у Іст-Енді, він не мав.[5]

З часом колекції Музею Південного Кенсінгтона було перерозподілено, сам музей реорганізовано, виділено спеціалізацію (мистецтво та дизайн) і в 1899 році перейменовано у Музей Вікторії та Альберта (Victoria and Albert Museum або V&A Museum) — на честь королеви Вікторії та її сина, короля Едуарда VII (до сходження на престол був більше відомий під своїм першим ім'ям за хрещенням Альберт).[4] Доля Бетнал-Грін ще деякий час була невизначеною: королівська родина почала зберігати тут свої подарунки і з міркувань безпеки, під час Першої світової війни, музей взагалі було закрито (вважалося, що у сховищі фонду буде безпечніше, аніж за відкритого доступу).[5]

1922–1974

Процес становлення Музею дитинства розпочався у 1922 році. Щойно призначений, головний куратор Артур Сабін (Arthur Sabin) отримав завдання реорганізувати Бетнал-Грін.[5] Свого часу він був вражений дитячою виставкою у Музеї Вікторії та Альберта 1915 року і вирішив у оновленому музеї представити колекції, пов'язані виключно з дитинством, організувавши експозицію так, щоб вона була доступною для маленьких відвідувачів. Картини повісили на нижчому рівні, аніж зазвичай, для школярів проводилися окремі лекції і екскурсії. В 1925 році у музеї відкрилася класна кімната для занять, було запрошено вчителів. Зацікавившись музеєм, свої іграшки йому передала Мері Текська (дружина короля Георга V), а за її прикладом так почали чинити й інші видатні особистості.

Друга світова війна призупинила розвиток Музею дитинства, до 1950-го року тут розміщувалася громадська їдальня. Коли двері музею знову відчинилися, акценту на дітях вже не було: поміж інших численних об'єктів до уваги пропонувалася лише невелика експозиція на дитячу тему. Але з часом інтерес до неї поновився і ця частина колекції стала дуже популярною. Зваживши на це, Рой Стронг (Roy Strong), якого у 1973 році було призначено директором Музею Вікторії та Альберта, ініціював низку змін і у 1974-му відбулося повторне відкриття Бетнал-Грін, вже як Музею дитинства (Bethnal Green Museum of Childhood).[5]

Після 1974

Зовнішній вигляд Музею дитинства до його реконструкції 2006 року

З часом, всі колекції, пов'язані з дитинством, що мав Музей Вікторії та Альберта у Південному Кенсінгтоні, було передано до Бетнал-Грін. І, навпаки, все, що не стосувалося цієї теми, з Музею дитинства перемістилося у Південний Кенсінгтон. Окрім того, фонд поповнювався за рахунок придбання іграшок у виробників, державної підтримки та пожертв від приватних осіб. Музей мав на меті бути не просто зібранням дитячих колекцій, а стати закладом, головні в якому — діти. Тому, окрім власне експонатів, до уваги маленьких відвідувачів щодня пропонувалися різноманітні заняття, лекції, ігри, конкурси, тощо.

У новому тисячолітті було розпочато масштабну реконструкцію музею, першу за всю історію його існування. Її виконали у два етапи: у 2003-му відремонтували стелю, дах, зали першого поверху та фойє, у 2006-му оновили інші зали, внутрішні комунікації та службові приміщення, відкрили новий центр навчання, змінили та добудували головний вхід. Відтепер Музей дитинства став більш сучасним, просторим і функціональним.[6][7] За цей проект архітектурне бюро, яке виконувало роботи, здобуло у 2007 році головну нагороду Королівського інституту британських архітекторів — RIBA Award.[8] Після реконструкції Музей дитинства відкрився під новою назвою: V&A Museum of Childhood.

Фонди та експозиція

Експозиційний простір Музею дитинства

Фонд Музею дитинства охоплює період від XVI століття і до наших часів, налічуючи понад 100 тис. об'єктів[1], серед яких, окрім іграшок, також представлені предмети догляду за дітьми, одяг, матеріали для навчання, лялькові театри. В архівних колекціях музею зібрано документацію з британської історії виробництва та дизайну іграшок, освіти і дитинства в цілому: каталоги, рекламні брошури, технічні креслення, фотографії та плівки, листи, газетні вирізки, шкільні звіти.[9]

Музей має два поверхи, експонати розміщуються у чотирьох галереях, кожну з яких поділено на секції:[10]

  • Галерея рухливих іграшок: «Тягни-Штовхай», «Пружини та Коліщатка», «Електричні кола та Мотори», «Погляньмо»
  • Галерея творчості: «Уяви», «Надихнися», «Досліди», «Зроби це»
  • Галереї дитинства: «Малюки», «Дім», «Що ми одягаємо?», «Ким я буду?», «Хороші часи»
  • Галерея у вітальні

Окрім постійної експозиції, музей організовує тимчасові тематичні виставки, серед таких, наприклад, «Підліток. Ніж. Злочин», «Сучасне британське дитинство», «Воєнні ігри». Свої об'єкти він також експонує в інших британських та закордонних музеях.[11]

Колекції музею

Представлені набори для складання моделей техніки, будиночків, чоловічків та багато іншого, кожен з яких має свою історію. Випуск LEGO почався у 1932 році з дерев'яних моделей; набори Meccano випускаються з 1901 року та містять електродвигуни; у перших наборах Mr Potato Head, який також є персонажем серії мультфільмів «Історія іграшок», були тільки пластмасові очі, вуха, ніс і рот, які треба було приєднувати до справжньої картоплини, аби утворити чоловічка.
Серед понад 6000 одиниць одягу та аксесуарів для дітей від народження і до підліткового віку містяться такі унікальні речі, як сукні для хлопчиків (носили до 1920-х років), дитячі пальто для жалоби, капелюхи «Пудинг», печворк-сукні, набори для сповивання кінця XVI століття.
Ця колекція є найбільшою у Великобританії і налічує понад 4000 ляльок, виготовлених з найрізноманітніших матеріалів: дерево, тканина, кераміка, воск, пластмаса, кістки тварин, сушені фрукти, волосся. Значна кількість експонантів свого часу була власністю членів королівської родини.
  • Лялькові будинки та інвентар
У колекції музею близько 100 лялькових будинків, макетів та магазинів, найстаріший з яких було виготовлено у 1673 році. Спочатку вони використовувалися як прикраса інтер'єру, посібник для навчання дівчаток веденню господарства, і лише починаючи з ХІХ століття стали іграшками для дітей.
  • Ранні роки
Зібрані пляшки, горщики, пелюшки та інші предмети для догляду за малюками у перші роки їхнього життя, що охоплюють період від 1700-х років і до сучасності відображають зміни, що відбулися у моді, ставленні до безпеки та гігієни за цей час.
До колекції увійшли декоративні (наприклад, дитяча шафа-гардероб у вигляді лялькового будиночку), практичні (стілець-трансформер) та кумедні меблі (стілець, що може вимірювати вагу дитини). Найстаріший предмет — дитячий високий стілець 1640 року.
  • Ігри
Понад 3000 різноманітних настільних ігор, головоломок, ігор для вулиці складають одну з найкращих колекцій у світі. Найбільш цінними вважаються німецька настільна гра 1535 року та карта-головоломка, яка використовувалася для навчання географії дітей короля Георга III.
  • Навчання і розвиток
Колекція містить іграшки для розвитку та підготовки дитини до навчання у школі, серед них дидактичні матеріали Фрідриха Фребеля, Марії Монтессорі.
  • Механічні іграшки
Механічні іграшки набули широкого розповсюдження з ХІХ століття. До зібрання музею увійшли роботи на батарейках, машинки з ключиком, йо-йо, слінкі, тощо.
  • Оптичні іграшки
Колекція, що містить чарівні ліхтарі, зоетропи, гральні консолі Nintendo та Сеґа популярна серед дітей і дорослих.
Багате зібрання картин демонструє, як протягом чотирьох останніх століть змінювалися костюми, ігри та процес навчання, а також в цілому ставлення до дітей та дитинства.
Представлені дитячі лялькові театри доповнюють маріонетки з усього світу: індонезійські ляльки Ваянг, англійські Панч і Джуді, японські фігурки Бунраку. До колекції також увійшли популярні ляльки-персонажі телевізійних шоу.
  • Іграшкові фігурки
Колекцію музею з понад 1000 об'єктів склали металеві, дерев'яні, паперові, пластмасові фігурки солдатиків і цивільних, а також герої Хі-Мен, Зоряних воєн, Гаррі Потера.
Серед найбільш відомих представників колекції є ведмедик, одягнений на зразок королеви Вікторії у жалобі; ведмедик Томмі, якому його власник щороку надсилав до музею вітальні листівки до дня народження; слоник Пампі, який має у своєму гардеробі костюм моряка з мідними ґудзиками, кілт, зелений оксамитовий піджак і був виготовлений на початку ХХ століття власноруч дітьми однієї лондонської сім'ї.
  • Транспорт
До транспортних засобів колекції увійшли іграшкові аналоги Гоґвортс-експресу, Aston Martin Джеймса Бонда, «Синього птаха» Малколма Кемпбелла.[12]

Галерея

Просвітницька діяльність

Від початку свого існування музей веде активну просвітницьку діяльність. Для дітей і їх батьків організовуються інтерактивні семінари та майстер-класи, де вони в ігровій формі отримують інформацію про колекції та виставки музею. У навчальному центрі проводяться заняття з вивчення історії, мистецтва, дизайну, технологій. Музей тісно співпрацює з навчальними закладами, лікарнями, один день на тиждень його двері відчинено лише для дітей зі спеціальними освітніми потребами.[1][13] Вхід до Музею дитинства вільний, головним джерелом фінансування його діяльності є бюджетні кошти, що виділяються Міністерством культури, медіа та спорту Великобританії.[14]

Див. також

Посилання в тексті

  1. а б в г Victoria and Albert Museum Annual Report and Accounts 2011-2012. vam.ac.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  2. English museum and gallery visitors - which place was most popular in 2012?. datablog (англ). The Guardian.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  3. IoE Number 205816. imagesofengland.org.uk (англ). English Heritage.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  4. а б A brief history of the Museum. vam.ac.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  5. а б в г Catherine Freeman (2009). History of the Museum. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  6. Development of the V&A Museum of Childhood, 2006. vam.ac.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  7. Victoria and Albert Museum of Childhood. carusostjohn.com (англ).  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  8. London winners 2007. Awards (англ). Royal Institute of British Architects.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  9. Archives. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  10. Gallery information. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  11. Exhibitions and displays. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  12. Collections. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  13. Learning. museumofchildhood.org.uk (англ). Victoria and Albert Museum.  Проігноровано невідомий параметр |дата_доступу= (довідка)
  14. Great Britain: Parliament: House of Commons: Science and Technology Committee. The funding of science and discovery centres: eleventh report of session 2006-07, Vol. 2: Oral and written evidence. — London : The Stationery Office, 2007. — Т. 2. — С. 32-34. — ISBN 021503662X.(англ.)

Джерела та література

Посилання