Пам'ятники Карлові Марксу (Київ)

У Києві за історію міста було встановлено принаймні п'ять пам'ятників Карлові Марксу. Перший існував кілька місяців у 1919 році і був зруйнований денікінцями, другий існував у 19221933 роках на сучасному Майдані Незалежності, ще один існував на Деміївці у 1920-х1930-х роках, четвертий існував на території Жовтневої лікарні до 1990-х, сучасний існує на території Київської кондитерської фабрики Рошен (колишньої Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса).

Перший пам'ятник

Перший пам'ятник німецькому науковцеві у Києві знаходився на Радянській площі (сучасний Майдан Незалежності) на місці поваленого у 1917 році пам'ятника Петрові Столипіну. Ідея спорудити пам'ятник Карлові Марксу на цьому місці виникла ще у 1919 році на виконання ленінського плану монументальної пропаганди. Гіпсовий бюст Маркса роботи скульптора Йосипа Чайкова[ru] на дерев'яному постаменті було відкрито 20 лютого 1919 року, через два тижні після встановлення радянської влади у місті[1]. Втім, вже 31 серпня 1919 Добровольча армія ввійшла до Києва і того ж дня зруйнувала цей пам'ятник[2].

Другий пам'ятник

Пам'ятник Карлові Марксу
Karl Marx monument Kyiv.jpg
Пам'ятник Карлу Марксу у 1920-х роках

Країна УСРР УСРР
Розташування Київ, Радянська площа
Архітектурний стиль кубізм
Скульптор Йосип Чайков
Матеріал гіпс
Будівництво січень 1922 — 
Встановлено 1 травня 1922
Стан зруйнований

Історія

За два роки після зруйнування збудованого в 1919 році пам'ятника постала ідея відновити монумент на тому ж місці[3]. У січні 1922 року Губвиконком затвердив кошторис на пам'ятник Карлові Марксу. Передбачалося відлити пам'ятник з бронзи силами Політехнічного інституту[3]. Згодом замовлення було передано Держзаводу № 30 (сучасний завод «Арсенал»). Керував роботами російський скульптор Йосип Чайков, який допрацював перший варіант пам'ятника, зруйнований 1919 року.

30 квітня газета «Пролетарская правда» сповістила про те, що 1 травня планується відкриття гіпсової скульптури, вкритої бронзовою патиною, встановленої на асфальтовий постамент[4]. Бронзова скульптура мала бути відлита на Держзаводі № 30 та встановлена наприкінці травня[3].

1 травня 1922 року о 15.00 відбулося урочисте відкриття пам'ятника. Пам'ятник було відкрито у присутності десяти тисяч глядачів в момент повернення колони військових частин та робітничих організацій з Іподрому, де проходили урочисті заходи[3].

До кінця травня гіпсовий пам'ятник так і не замінили бронзовим. Наступною датою встановлення бронзового пам'ятника мав стати серпень 1922 року, але і тоді гіпсову скульптуру не замінили. Згодом про необхідність заміни забули, і пам'ятник так і лишився гіпсовим[5].

Пам'ятник було таємно знищено за одну ніч влітку 1933 року[6].

Архітектурні особливості

Пам'ятник являв собою гіпсовий торс Карла Маркса, вкритий бронзовою патиною, встановлений на асфальтовий п'єдестал. Загальна висота пам'ятника разом з постаментом становила близько 6,8 метрів[3]. Німецький вчений був зображений з рукою за лацканом піджака, через що кияни жартували, що там знаходиться «Капітал». Постамент складався з п'ятьох різновеликих кубів, які утворювали піраміду, оточених металевими ланцюгами. Вважають, що це показувало, що пролетаріату нема що втрачати, крім власних ланцюгів[5].

Це творіння Йосипа Чайкова було зроблено у популярному на той час стилі кубізму (який до 1930-тих перестане бути масовим, але автор пам'ятника на той час уже буде професором ВХУТЕМАСа[7]). За оцінкою газети «Правда», пам'ятник був виконаний у стилі, перехідному від кубізму до конструктивізму, але з натуралістичним трактуванням фігури Маркса[1]. Інше джерело оцінює фігуру Маркса як виконану в суто узагальненій та схематизованій пластичній манірі[8].

Сприйняття

У перші дні після встановлення пам'ятнику було присвячено ряд пропагандистських творів, зокрема, вірш Василя Пячети, опублікований в газеті «Пролетарская правда»:

«

На площади, где порыжевший Маркс забыл закончить начатое слово,
уйдя в игру кубических и ровных отточенно – граненных масс,
где над прозрачным Исполкомом пятиконечных звезд отлет течет пурпурно и светло,
в ярме ночной орды влекомый;
где вечер, зыбко преломившись на перекрестках и углах,
упал на дно Днепровского стекла,
и ринулся опять на крыши, а там:
на отмашь распахнул еще смолистую и явно жарой и цементом недавним запечатлевшуюся тишину;
где зелень каждого куста еще таит чужие звуки:
как будто – в думах кавалера Глюка забылся Пролетарский сад – там,
незамеченный никем,
беседует с единственным милиционером –
великим Марксом в сером и порыжевшем сюртуке.

»

Однак своєрідний стиль пам'ятника, неестетичний вигляд постамента та «гіпсовість» скульптури одразу стала об'єктом численних жартів та насмішок. Особливо активно після перейменування вулиці Хрещатик на вулицю Воровського насміхалися над позою Карла Маркса, який, згідно з тодішніми жартами, ховав за лацканом піджака «Капітал», бо потрапив на «Воровскую» (укр. «Злодійську») вулицю.

Найвідомішими відгуками про пам'ятник є коментарі Михайла Булгакова в книзі «Киев-Город»[9]:

« Слів для опису чорного бюста Карла Маркса, поставленого перед Думою в обрамленні білої арки, у мене немає. Я не знаю, який художник створив його, але це неприпустимо.
Необхідно відмовитися від думки, що зображення знаменитого німецького вченого може виліпити усякий, кому не ліньки.
»
Оригінальний текст (рос.)
Слов для описания черного бюста Карла Маркса, поставленного перед Думой в обрамлении белой арки, у меня нет. Я не знаю, какой художник сотворил его, но это недопустимо.
Необходимо отказаться от мысли, что изображение знаменитого германского ученого может вылепить всякий, кому не лень.

Осипа Мандельштама[5]:

« Ні, це не Маркс, це щось інше! Може, це чудовий виконроб чи геніальний бухгалтер? »
Оригінальний текст (рос.)
Нет, это не Маркс, это что-то иное! Может, это прекрасный прораб или гениальный бухгалтер?!

та Віктора Некрасова:

« Столипіна скинули.., а на його місце поставили Карла Маркса. Він височів, точніше, верхня його половина, від пояса, на двох кубах… Одна його рука була заправлена ​​за борт чи то фрака, чи то піджака (жартували, що він тримається за гаманець), іншої, по-моєму, зовсім не було. »
Оригінальний текст (рос.)
Столыпина свергли.., а на его место поставили Карла Маркса. Он высился, вернее, верхняя его половина, от пояса, на двух кубах… Одна его рука была заправлена за борт то ли фрака, то ли пиджака (острили, что он держится за бумажник), другой по-моему, вовсе не было.

Пам'ятник на Деміївці

Пам'ятник у Жовтневій лікарні, 1980-ті

Пам'ятник Марксові також існував у 1930-тих роках на тодішній околиці Києва Деміївка. Пам'ятник згадується в путівнику Києва Федора Ернста 1930 року, де зазначається, що у сквері в кінці Великої Васильківської вулиці (нині Голосіївський проспект, район станції метро «Голосіївська») встановлене бронзове погруддя Карла Маркса[10]. Пам'ятник нині не існує, час його демонтажу невідомий.

Пам'ятник у Жовтневій лікарні

Праворуч від входу до 14-ї міської клінічної лікарні імені Жовтневої Революції (більш відома як Жовтнева лікарня, нині Олександрівська) існував бронзовий повнофігурний пам'ятник Карлові Марксу на бетонному постаменті. Пам'ятник був зруйнований у другій половині 1990-тих років[11][12].

Сучасний пам'ятник

Пам'ятник Карлові Марксу
Пам'ятник Карлу Марксу Київ Рошен.jpg
Пам'ятник Карлу Марксу на території Кондитерської фабрики Рошен

50°24′19″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.405306° пн. ш. 30.523333° сх. д. / 50.405306; 30.523333
Країна Україна Україна
Розташування Київ, проспект Науки, 1, на території Київської кондитерської фабрики Рошен
Пам'ятники Карлові Марксу (Київ). Карта розташування: Україна
Пам'ятники Карлові Марксу (Київ)
Пам'ятники Карлові Марксу (Київ) (Україна)

Бюст Карлові Марксу встановлено на території Київської кондитерської фабрики Рошен (колишньої Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса, входить до складу концерну «Roshen»). Пам'ятник не згадується в довідниках та путівниках по Києву: вірогідно, він був споруджений заходами адміністрації фабрики й ніколи не стояв на державному обліку. Тим не менш у пресі іноді трапляються згадки про нього. Так, у повідомленні РАТАУ від 5 травня 1983 року говорилося:

« З нагоди 165-річчя з дня народження великого мислителя і революціонера, вождя і вчителя світового пролетаріату К. Маркса генеральний консул НДР у Києві З. Хьольдтке і співробітники консульства поклали 5 травня квіти до пам'ятника основоположнику наукового комунізму, встановленого на території Київської фабрики, що носить ім'я беззавітного борця за щастя людей праці.
Квіти було покладено також до стели працівникам фабрики, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
»

Це повідомлення було надруковано 6 травня 1983 в київських газетах «Прапор комунізму» та «Вечірній Київ».

Наразі це єдиний пам'ятник Марксові, що зберігся в Києві[13].

Примітки

  1. а б Дружбинський В. (7.02.2004). Скільки пам'ятнику стояти?. Дзеркало тижня. Процитовано 28.07.2013. 
  2. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл., стор. 399
  3. а б в г д InfoКиев — Майдан Незалежности (Площадь Независимости) (рос.). Процитовано 29.03.2007. 
  4. Майдан Незалежности (Площадь Независимости) — Архитектурный союз (рос.). Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 28.07.2013. 
  5. а б в Лавров Д. (21.05.2005). Как на улице Воровского Маркс прятал свой “Капитал” (рос.). Сегодня. Процитовано 28.07.2013. 
  6. Олійник В. (8.07.2011). Пропаще місце: тернистий шлях від болота до незалежності. Дзеркало тижня. Процитовано 28.07.2013. 
  7. Пам'ятники Києва. Процитовано 4.03.2007. 
  8. Замошкин А. И. Лев Ефимович Кербель — М. : Советский художник, 1967. — С. 109. (рос.)
  9. Михаил Булгаков «Киев-Город» (рос.)
  10. Київ, довідник / За ред. Федора Ернста. - Київ, 1930. - С. 700
  11. Фотоспомин. Київ, якого немає: анотов. альбом світлин 1977—1988 років / авт. Світлин В. В. Галайба; авт.-упоряд. М. В. Виноградова та ін; відп. ред. А. Б. Бєломєсяцев та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл.
  12. Фалин В. Киев. Это было недавно... 1973–1995 — К. : SkyHorse, 2011. — С. 335
  13. Сергій Грабовський: Незалежність у ленінському затінку. Майдан. 24.08.2006. Процитовано 28.07.2013. 

Джерела