Позбавлення волі в Україні

Докладніше: Позбавлення волі

Позбавлення волі  — кримінальне покарання в Україні, яке полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи. Є одним із найсуворіших кримінальних покарань, знаходиться між обмеженням волі та довічним позбавленням волі. Може бути призначене за більшість злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України на термін від одного до п'ятнадцяти років, а за сукупністю вироків — до двадцяти п'яти років.[1]

Історія

Огорожа виправної колонії

1 квітня 1961 року набрав чинності Кримінальний кодекс Української РСР, за яким було законодавчо встановлено такі види покарань, як позбавлення волі на строк від 3 місяців до 15 років, довічне позбавлення волі, смертна кара. Відповідно до Основ виправно-трудового законодавства Ради РСР та союзних республік, що набрали чинності з 1 листопада 1970 року, місцями позбавлення волі було визнано:

  • виправно-трудові колонії загального, посиленого, суворого, особливого режимів, колонії-поселення;
  • тюрми (загального і суворого режимів);
  • виховно-трудові колонії звичайного і посиленого режимів для неповнолітніх.

З 1991 року почалися суттєві зміни в кримінально-виконавчому законодавстві. Було прийнято ряд законів, за якими покращувалися умови відбування покарання. У 1992 році було скасовано такі види покарання, як заслання і вислання. Було збільшено кількість статей кримінального кодексу, за які призначається покарання у виді колонії-поселення. 30 червня 1993 року було прийнято Закон про попереднє ув'язнення. 27 серпня 1994 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін в законодавчі акти України щодо врегулювання деяких питань, пов'язаних з умовами відбування покарання». Відповідно до нього: введена відстрочка відбування покарання для вагітних жінок; додано можливість відпустки для жінок із дітьми; дозволені телефонні розмови; дозволено деяким засудженим витрачати гроші, отриманні за переказами; дозволені платні медичні консультації тощо.

В квітні 2001 року було затверджено новий Кримінальний кодекс України, який замінив Кримінальний Кодекс Української РСР. В цьому кодексі відсутнє покарання у вигляді смертної кари. Також у ньому присутні основні принципи демократії та гуманізму, визнання людини як найвищої цінності, введено нові види покарань, а саме громадські роботи, арешт, обмеження волі (останні два покарання — як альтернатива звичайному позбавленню волі), значно знижена кількість статей, за які може бути призначено конфіскацію майна тощо.[2] В 2004 році почав діяти Кримінально-виконавчий кодекс України, що замінив Виправно-трудовий кодекс.[3]

Призначення покарання

Позбавлення волі у Кримінальному кодексі України призначається за більшість злочинів як єдине та як альтернативне покарання. Цей вид покарання може застосовуватися з деякими уточненнями до всіх груп населення. В разі звільнення від покарання позбавлення волі може бути замінено будь-яким іншим покаранням.

Строки позбавлення волі

Позбавлення волі призначається на строк від одного до п'ятнадцяти років. Залежно від того, яка верхня межа строку позбавлення волі (а після Закону щодо гуманізації кримінальної відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності — і від того, яка верхня межа штрафу[4]) передбачена в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, розрізняються злочини невеликої тяжкості (2 роки), середньої тяжкості (5 років), тяжкі (10 років) та особливо тяжкі (15 років). Позбавлення волі на необмежений термін називається довічним і розглядається як окреме покарання.

За сукупністю вироків строк позбавлення волі може перевищувати п'ятнадцять років і становити максимум 25 років. Це можливе, якщо один із вироків призначено за особливо тяжкий злочин.[1]

Якщо судом буде застосоване більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, строки складаються так: одному дню позбавлення волі відповідають: 1 день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, 2 дні обмеження волі, 3 дні службових обмежень для військовослужбовців, 3 дні виправних робіт, 8 годин громадських робіт. Строк тримання під вартою теж зараховується до строку позбавлення волі з розрахунку день за день.

До неповнолітніх застосовуються знижені строки позбавлення волі (надалі — ПВ) за злочини різної тяжкості:

  • за злочин невеликої тяжкості (повторний) — до півроку ПВ;
  • за злочин середньої тяжкості — до 4 років ПВ;
  • за тяжкий злочин — до 7 років ПВ;
  • за особливо тяжкий злочин — до 10 років ПВ, а в разі, якщо він поєднаний з умисним вбивством, — до 15 років ПВ.

За сукупністю злочинів чи вироків остаточне покарання не може перевищувати 15 років.

Виконання вироку

Вирок суду набирає законної сили через п'ятнадцять діб після його оголошення.[5] Після цього вирок у триденний строк звертається до виконання.[6] Нагляд за дотриманням законодавства про виконання вироку здійснює прокурор. Під вартою засуджені направляються до колонії відбування покарання, вид якої визначає Державний департамент України з питань виконання покарань. Між набранням вироку законної сили та безпосереднім етапом до колонії засуджені мають право на короткострокове побачення з близькими родичами. При переміщенні їм надаються одяг, взуття та харчування. Переміщення відбувається за рахунок держави. Під час етапу чоловіки, жінки, неповнолітні, підслідні по одній справі, засуджені до довічного позбавлення волі, хворі на туберкульоз легенів чи психічно хворі транспортуються окремо.

За певних обставин засуджених може бути залишено в слідчому ізоляторі — тимчасово чи для відбування покарання.

Після прийняття засуджених до виправних і виховних колоній адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє про це суд. На кожного засудженого адміністрація заводить особову справу та інформаційну картку, де зазначаються відомості про особу, вчинений злочин, назву суду, що постановив вирок, дату і час прибуття до колонії та звільнення з неї.

Режим у колоніях

Правила тримання

Коридор у колонії

В колоніях встановлюється роздільне тримання чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих, вперше засуджених до ПВ і тих, що раніше відбували покарання у виді ПВ; засуджені до довічного позбавлення волі, засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено ДПВ, засуджені, яким покарання у виді смертної кари чи довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на строк у порядку помилування або амністії; окремо утримуються також чоловіки, вперше засуджені до ПВ за злочини, вчинені з необережності, колишні працівники правоохоронних органів, юстиції, прокуратури чи суду.

Весь строк засуджений відбуває покарання в одній виправній або виховній колонії. Переведення засудженого до іншої виправної чи виховної колонії допускається за наявності обставин, які свідчать про неможливе подальше перебування засудженого в даній колонії.[7]

В колоніях створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу, ресоціалізації, посиленого контролю. У виховних колоніях та виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки створюються також дільниці соціальної адаптації і реабілітації. Вони ізолюються одна від одної. В дільницях карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі засуджені. Там вони протягом 14 діб піддаються повному медичному обстеженню, первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню. На основі результатів складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи. До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які були направлені з інших дільниць та які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання. В разі потягу до продовження протиправної поведінки, демонстрації соціально-педагогічної занедбаності засуджені можуть триматися в дільниці посиленого контролю. Там вони тримаються в умовах, які на рівень вищі за відповідний рівень безпеки колонії. Там з ними проводиться спеціальна індивідуальна програма. В дільниці соціальної адаптації з засудженими проводиться програма з підготовки їх до звільнення. В дільниці соціальної реабілітації (так звані колонії-поселення) тримаються засуджені до ПВ за необережні злочини, злочини невеликої та середньої тяжкості, переведені з дільниці ресоціалізації або направлені з дільниць карантину, діагностики та розподілу. Тут вони мають деякі додаткові права та привілеї.[8][9]

В залежності від поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання він може бути переведений з колонії одного виду в колонію іншого виду.

Порядок відбування покарання

Режимом у виправних і виховних колоніях називається встановлений порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених, нагляд за ними, виконання покладених на них обов'язків, реалізацію їх прав і інтересів, безпеку засуджених і персоналу, роздільне тримання різних категорій, різні умови тримання, зміну умов тримання. Він має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії та на волі.

Засуджені, їхні речі, одяг, місця проживання підлягають обшуку та огляду. Засуджені мають носити одяг єдиного зразка. Підстави для проведення позачергового огляду, перелік і кількість предметів, які дозволяється мати при собі тощо визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

В колоніях адміністрація має право користуватися технічними засобами для попередження втеч, інших злочинів. Відповідно до закону в колоніях може проводитися і оперативно-розшукова діяльність. В разі настання особливих умов (стихійне лихо, епідемія, аварія, масові заворушення, введення надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії тощо) в колонії встановлюється посилений нагляд за засудженими. В особливо складних випадках буйства, злісної непокори чи іншої агресивної поведінки з боку засуджених до них можуть застосовуватися фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя.

Виховний вплив на засуджених

Із засудженими до ПВ проводиться соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших інститутів для виправлення і ресоціалізації засуджених. Вона спрямована на формування і закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною працею, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та моральних стандартів, підвищення загальноосвітнього і культурного рівнів. Участь засуджених у виховних заходах враховується при визначенні ступеня їх виправлення, при застосуванні заходів заохочення і стягнення. В колоніях проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне та санітарно-гігієнічне виховання засуджених.

Забезпечення реалізації конституційних прав засуджених

В колоніях забезпечуються доступність і безоплатність загальної середньої освіти. Також у колоніях створюються умови для самоосвіти. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Для засуджених, які не мають професії, створюються курси професійного навчання робітників на виробництві. Організація навчання засуджених регулюється законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту». В період проходження Державної підсумкової атестації засуджені звільняються від роботи. Навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Засуджені можуть створювати самодіяльні організації. Участь у них є добровільною; соціально корисна активність заохочується, враховується при визначенні ступеня виправлення засудженого, але додатковими пільгами він не користується і від роботи не звільняється.

Засуджені мають право на свободу віросповідання, якщо це не суперечить забезпеченню ізоляції та громадської безпеки. Богослужіння та релігійні обряди проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації. Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та умов проведення богослужіння чи інших релігійних обрядів, не висловлюючи при цьому свого ставлення до релігійної конфесії. Засуджені мають право на користування релігійною літературою. Засуджені не мають права ухилятися від своїх обов'язків, посилаючись на релігійні переконання.

Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд. Тривалість вільного часу становить не менше двох годин на добу.

Заходи заохочення і стягнення

Качанівська колонія: санвузол

За сумлінну поведінку, ставлення до праці, навчання, активну участь у самодіяльних організаціях до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

  • подяка;
  • нагородження похвальною грамотою;
  • грошова премія;
  • нагородження подарунком;
  • надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
  • дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
  • дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності в сумі до п'ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
  • збільшення тривалості прогулянки до двох годин.

Застосування цих заходів має на меті здійснення виховного впливу на засуджених. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою, ставленням до праці/навчання довели своє виправлення, можуть у встановленому законом порядку бути представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

  • попередження;
  • догана;
  • сувора догана;
  • дисциплінарний штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
  • скасування поліпшених умов тримання;
  • поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор на строк: чоловіків — до п'ятнадцяти діб, жінок — до десяти діб;
  • поміщення засуджених, які тримаються у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер на строк до п'ятнадцяти діб;
  • переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців; не застосовується до засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.

Умови відбування покарання

Права та обов'язки засуджених

Засуджені мають право: одержувати всю необхідну інформацію, користуватися всіма необхідними послугами; брати участь у трудовій діяльності; отримувати медичну допомогу; право власності на власні гроші, майно; відправляти та отримувати листи, передачі, посилки та бандеролі; право на побачення; подавати пропозиції, заяви та скарги; брати участь у роботі самодіяльних організацій; користуватися предметами першої необхідності, літературою, продуктами харчування, пресою; розпоряджатися вільним часом; право на освіту та правову допомогу; тощо.

Засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок й умови відбування покарання; утримувати в чистоті і порядку житлове приміщення; виконувати всі законні вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, вимог пожежної безпеки та безпеки праці.

Засудженим забороняється: самовільно залишати колонію; спілкуватися з особами з порушенням правил ізоляції; розпоряджатися грошима, предметами, майном, які заборонені для використання; відчужувати майно, що перебуває в особистому користуванні; заподіювати собі тілесні ушкодження з метою ухилення від відбування покарання; завдавати шкоду державному та комунальному майну; вживати спиртні напої, наркотичні засоби; чинити опір законним діям персоналу колонії; грати в азартні ігри; вживати нецензурну лексику, давати прізвиська; самовільно залишати призначену для перебування територію, приміщення чи робоче місце.

Придбання предметів

Бібліотека в колонії

Засуджені мають право придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в колонії, а деякі категорії — ще й за гроші з інших джерел (наприклад, передані близькими родичами). Засудженим, які не працюють (але й не ухиляються від праці) може бути дозволено придбавати вказані речі і на гроші, одержані за переказами. Інші особливості придбавання продуктів і предметів першої потреби визначаються КВК України та Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Засуджені мають право одержувати в бандеролях, посилках і передачах, а також купувати за рахунок коштів, які є на їхніх особистих рахунках літературу, письмове приладдя, пресу. Дозволяється мати не більше 10 примірників книг і журналів.

Зв'язок із зовнішнім середовищем

Засудженим надається право на побачення: до 4 годин — короткострокове і до 3 діб тривале. Короткострокові надаються один раз на місяць, а тривалі — один раз на три місяці із близькими родичами. З фахівцями права кількість і тривалість побачень не обмежується. Утримання сплачує засуджений.

Засудженим надається право на телефонну розмову: 4 розмови протягом року тривалістю 15 хвилин. Оплачуються з особистих коштів засуджених. Спілкування між засудженими заборонено. Тривалі побачення можуть бути замінені короткостроковими.

Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільниці соцреабілітації середнього рівня безпеки та виховних колоніях за виняткових обставин (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує його життю; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому чи його родині) може бути дозволено короткочасний виїзд за межі колонії строком до 10 діб (сім на місці + три на дорогу). Заява про терміновий виїзд має бути розглянута протягом доби. Дозвіл надається начальником колонії з урахуванням особи засудженого. Час перебування за межами колонії зараховується в строк відбування покарання. Вартість проїзду оплачується самим засудженим або його родичами. Засуджені жінки також мають право на короткочасний виїзд для влаштування дітей у родичів, опікунів чи в дитбудинках тривалістю 13 діб (10 на місці + 3 на дорогу). Крім цього, засуджені, що відбувають покарання у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, мають право на щорічний виїзд тривалістю 14 діб.

Засуджені мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей без обмежень. Максимальна вага однієї посилки визначається поштовими правилами. Лікарські засоби і вироби для лікування засуджених передаються до медичної частини колонії.

Засуджені мають право на листування (отримання і відправлення телеграм і листів) без обмежень. Листування між засудженими, які не є родичами, дозволяється лише з дозволу адміністрації колонії. Листи підлягають перегляду. Не підлягає перегляду кореспонденція, що передається та отримується з Європейського суду з прав людини, від Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, відповідних органів міжнародних організацій, прокурора чи захисника.

Засуджені мають право без обмеження отримувати та відправляти гроші родичам, а з дозволу адміністрації колонії — і іншим особам. Такі гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого. Гроші, виявлені в посилках, бандеролях, вилучаються.

Забезпечення засуджених

Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, які відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою за три квадратні метри, а в деяких випадках — за чотири та п'ять квадратних метрів. Засуджені забезпечується індивідуальним спальним місцем, постільним майном, одягом, білизною і взуттям. Деяким групам засуджених вказані послуги надаються безкоштовно. Норми харчування до засуджених до ПВ встановлюються Кабінетом Міністрів України. З дозволу адміністрації засуджені можуть користуватися додатковими послугами та предметами за власний рахунок.

В місцях позбавлення волі створюються необхідні лікувально-профілактичні заклади, туберкульозні та інфекційні ізолятори. Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Засуджені зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії. До засуджених, які мають хворобу, небезпечну для оточуючих, адміністрація може застосовувати примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

Особливості відбування покарання жінками

При виправних колоніях, де відбувають покарання у виді ПВ жінки, створюються будинки дитини. Туди жінки, які народили дитину під час відбування покарання, якщо строк покарання не перевищує п'ять років, можуть поміщати свою дитину до досягнення нею трьох років. Спілкування з дитиною дозволяється без обмежень. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати передачі в кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком. За згодою матері діти можуть передаватися родичам чи (за згодою органу опіки і піклування) іншим особам; коли дитина досягла трирічного віку, вона направляється до відповідних дитячих закладів; якщо строк матері трирічної дитини не перевищує одного року і вона старанно виконує свій материнський обов'язок, адміністрація виправної колонії може продовжити термін тримання дитини в будинку дитини при виправній колонії.

В разі сумлінного ставлення до праці та дотримання режиму в колонії жінкам може бути надано дозвіл на проживання за межами виправної колонії на час вагітності, пологів та до досягнення дитиною трирічного віку. В цьому разі жінки оселяються поблизу колонії, перебуваючи під наглядом адміністрації колонії. Вони можуть без мати цивільний одяг, без обмежень листуватися, отримувати передачі і бандеролі, витрачати гроші, вільно пересуватися в межах визначеної території, поміщатися в лікувальні заклади у зв'язку з вагітністю і пологами, мати харчове, комунально-побутове та інше забезпечення.
В разі порушення режиму жінки повертаються до виправної колонії.

Жінки не можуть утримуватися в колоніях максимального рівня безпеки. Жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, утримуються в колоніях середнього рівня безпеки.

Особливості відбування покарання неповнолітніми

Урок у Бережанській виховній колонії

Неповнолітні відбувають покарання у виді позбавлення волі у виховних колоніях. Там вони мають право: витрачати на місяць гроші в сумі до 100% мінімального розміру заробітної плати; отримувати щомісяця короткострокове та один раз на три місяці тривале побачення. При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 частини строку засудженим може бути додатково дозволено: додатково витрачати на місяць гроші в сумі 60% мінімального розміру заробітної плати; додатково отримувати один раз на три місяці короткострокове побачення, яке може проходити за межами виховної колонії.

До засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися всі заходи заохочення, що і для дорослих. Крім цього, додатково можуть застосовуватися: надання права відвідування культурно-видовищних та спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівника колонії (лише тих заходів, що проводяться до двадцятої години); надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі близьких родичів на вісім годин.

До засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

  • попередження;
  • догана;
  • сувора догана;
  • скасування поліпшених умов тримання;
  • поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

Неповнолітні засуджені, що досягли 18-річного віку, переводяться до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. В деяких випадках, з метою закріплення результатів виправлення, завершення навчання тощо засуджені можуть залишатися у виховних колоніях до закінчення строку покарання, але не довше, ніж до досягнення ними 22 років. На цих засуджених поширюються умови відбування, норми харчування та матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх. Умови праці встановлюються законодавством про працю.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії у виправленні, захисту, влаштування неповнолітніх засуджених після виправлення тощо можуть створюватися піклувальні ради та батьківські комітети.

Праця засуджених

Засуджені до ПВ повинні працювати в місцях і на роботах, які визначає адміністрація колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням виробничих потужностей, віку, працездатності, стану здоров'я, спеціальності, статі засудженого. Засудженим пенсіонерам, інвалідам I та II групи, хворим на активну форму туберкульозу, вагітним жінкам, жінкам, що мають дітей у будинках дитини при колоніях (надалі тут — групи1), дозволяється працювати за їхнім бажанням. Перелік заборонених робіт і посад визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань. Припиняти роботу засуджені не мають права. Без оплати праці вони можуть працювати лише на роботах з благоустрою колоній в порядку черговості, в неробочий час і не більше 2 годин на день.

Праця засуджених повністю регулюється чинним законодавством про працю. Їхній робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого Кодексом законів про працю України.

Праця осіб, засуджених до ПВ, оплачується відповідно до її кількості та якості. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених зараховується п'ятнадцять відсотків зарплати, на особовий рахунок осіб групи1 — п'ятдесят відсотків. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання зараховується сімдесят п'ять відсотків зарплати.

З нарахованого заробітку засуджених відшкодовується вартість харчування, одягу, взуття, білизни, наданих послуг; ці відшкодування провадяться після відрахування прибуткового податку й аліментів. Із засуджених, які ухиляються від роботи, вказана вартість утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. В разі відсутності на них коштів, виправна колонія може пред'явити позов.

Засуджені мають право на пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності тощо. З пенсії утримуються кошти на утримання засудженого в колонії, але не менше двадцяти п'яти відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого. Час роботи зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Засуджені, що втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на компенсацію шкоди та пенсію.

Відповідальність засуджених

  • Дисциплінарна. Полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до порушників режиму відбування покарання. Поміщення в карцер, дисциплінарний ізолятор чи одиночну камеру є крайнім заходом впливу і застосовується лише у виняткових випадках, коли інші заходи впливу безуспішні.
  • Матеріальна. За заподіяні під час відбування покарання збитки засуджені несуть матеріальну відповідальність, яка полягає у відшкодуванні цих збитків; їх розмір і порядок стягнення встановлюється законодавством про працю (якщо збитки заподіяні на робочому місці), цивільним законодавством або кримінальним законодавством (якщо збитки заподіяні вчиненням злочину).
  • Кримінальна. Настає за статтею 390 Кримінального кодексу України в разі втечі засудженого з-під варти; за злочини, вчинені під час перебування в колонії, вони підлягають відповідальності на загальних підставах.

Різноманітність колоній

Існують виправні колонії мінімального, середнього та максимального рівня безпеки.

Характеристика Мінімальний рівень безпеки Середній рівень безпеки Максимальний рівень безпеки
Кількість грошей, які можна витрачати на місяць 100% мінімального розміру зарплати 80% мінімального розміру зарплати 70% мінімального розміру зарплати
Кількість побачень
щомісяця короткострокове і раз на три місяці тривале
Покращення в разі сумлінної поведінки після відбуття не менше 1/3 строку: поліпшення умов тримання; право додатково витрачати 50% мінімального розміру зарплати після відбуття не менше 1/2 строку: поліпшення умов тримання; право додатково витрачати 40% мінімального розміру заплати після відбуття не менше 1/2 строку: поліпшення умов тримання; право додатково витрачати 30% мінімального розміру зарплати
  • У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, аналогічний режиму для засуджених, які тримаються в дільниці соціальної реабілітації.
  • У виправних колоніях максимального рівня безпеки існує поділ на житлові приміщення і приміщення камерного типу. Засуджені, що тримаються в приміщеннях камерного типу, мають право на щоденну прогулянку тривалістю в одну годину.
  • У житлових приміщеннях колоній максимального рівня безпеки тримаються: чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари чи довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на строк; чоловіки, засуджені за вчинення двічі одного злочину з низки злочинів, передбачених статтею 140 КВК України.
    У приміщеннях камерного типу тримаються: чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного особливо тяжкого злочину; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіків, засуджених до позбавлення волі за один з низки особливо тяжких злочинів, передбачених статтею 140 КВК України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки.

Статистичні дані

Станом на 1 травня 2012 року в Україні 112 114 осіб відбувають покарання у виді позбавлення волі у виправних і виховних колоніях (а також перебувають у лікувальних закладах при цих установах). З них знаходяться в колоніях:

  • мінімального рівня безпеки — 7899 осіб;
  • середнього рівня безпеки — 81 488 осіб;
  • максимального рівня безпеки — 4317 осіб;
  • для тримання жінок — 6229 осіб;
  • у виховних колоніях — 1358 осіб;
  • в спеціалізованих лікувальних закладах — 2966 осіб;
  • в лікувальних закладах при ВК та слідчих ізоляторах — 2747 осіб.

Серед цих засуджених 12 500 осіб відбувають покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років. В професійно-технічних навчальних закладах при установах відбування покарання навчаються майже 9 тисяч засуджених. В загальноосвітніх навчальних закладах — понад 14 000 осіб.

Станом на 1 травня 2012 року найбільше осіб засуджено за корисливі злочини проти приватної власності — грабіж, розбій, вимагання (ст. 186, 187, 189 КК — 29 200 осіб); на другому місці знаходиться кількість засуджених за «наркотичні» злочини та інші злочини проти життя і здоров'я населення (XIII розділ Кримінального кодексу — 21 800 осіб); далі — засуджені за умисне вбивство (ст. 115 — 17 100 осіб, з них 8 500 осіб — умисне кваліфіковане вбивство); 9 900 осіб відбувають покарання за умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), 2 300 осіб — за зґвалтування (152 стаття); 34 особи відбувають покарання за захоплення заручників.[10]

На 100 тис. населення припадає 345 осіб, що перебувають за ґратами.[11]

Критика українських місць позбавлення волі

  • В українських виправних колоніях, за даними Міністерства охорони здоров'я, найбільше хворих на туберкульоз.[12][13]
  • У виправних колоніях України систематично знущаються над засудженими, катування в місцях позбавлення волі — звичайна справа.[14][15][16]
  • В місцях позбавлення волі часто трапляються самогубства. В'язні не витримують велику кількість стресів, напружену атмосферу у відносинах з іншими в'язнями, знущання з боку адміністрації.[17]
  • В українських в'язницях відсутнє необхідне медичне обслуговування.[18]
  • Серед посадових осіб, які працюють у виправних і виховних колоніях «процвітають» корупція та хабарництво. За гроші вони допомагають засудженим звільнитися достроково, незаконно надають їм додаткові привілеї, як незлочинні (додаткове побачення, можливість витрачати більше грошей тощо), так і злочинні (наприклад, незаконну передачу наркотичних засобів в'язням).[19]
  • У виправних колоніях незадовільне санітарно-побутове, матеріальне, харчове та медичне обслуговування.[20]
  • Існує багато нарікань на перенаповнення місць позбавлення волі, оскільки через недостатнє фінансування унеможливлює вирішення цієї проблеми шляхом будівництва нових місць ув'язнення.[21]
  • Незважаючи на передбачену Кримінально-виконавчим кодексом можливість переведення з однієї дільниці виправної колонії до іншої, на практиці це зробити, посилаючись на норми закону, складно.[22]
  • Закріплені теоретично рівність засуджених, мета кримінального покарання, принципи законності, справедливості тощо не виконуються на практиці. Перевиховання засуджених в українській пенітенціарній системі майже неможливе.[23]
  • Протягом тривалого часу громадськість та засоби масової інформації наголошують на необхідності реформування кримінально-виконавчої системи,[24] але насправді реформи в установах позбавлення волі ще й не починалися.[25]

Примітки

  1. а б Кримінальний кодекс України, ч.2 ст. 63, ч.2 ст. 71
  2. Журнал «Правова держава». Оцінка нового Кримінального кодексу
  3. Історія розвитку пенітенціарної системи України
  4. Зміни в Кримінальному кодексі
  5. Кримінально-процесуальний кодекс України, ст. 349, 401
  6. Кримінально-процесуальний кодекс України, ст. 404
  7. Кримінально-виконавчий кодекс України, ст. 93
  8. Коментар до 94 статті Кримінально-виконавчого кодексу України
  9. Коментар до 99 статті Кримінально-виконавчого кодексу України
  10. Дані з сайту Державної пенітенціарної служби України
  11. Андрій Дуда. По той бік колючого дроту: правозахисники констатують погіршення ситуації в українських тюрмах // Тиждень. 13.02.2012.
  12. Пенітенціарна система - розсадник туберкульозу?
  13. Сучасні проблемі епідемії туберкульозу в Україні
  14. Тортури за ґратами
  15. Попередження катувань
  16. 8 осіб вмерло від тортур у місцях позбавлення волі
  17. Самогубства за ґратами:
    Новини на Gazeta.ua, Ув'язнені байдуже ставляться до самогубств у зоні
    Новини Вінниці, Самогубства у колонії між собою не пов’язані
    Рівненська газета, Масова спроба самогубства у колонії
    myNews-in.net, Чергове самогубство у колонії ?81 на Вінниччині
    Західна інформаційна корпорація, У Львівській виправній колонії – самогубство
    Человек не терпит насилия!: Публикации, Чергове самогубство в Білоцерківській виправній колонії №35
    Новини дня — ТСН.ua, У вінницькій колонії сталось друге за тиждень самогубство
    ТЕМА: интернет-издание, У Вінницькій колонії стався очікуваний суіцид
  18. В українських СІЗО і виправних колоніях відсутня необхідна медична допомога
  19. Випадки корупції в кримінально-виконавчих установах:
    Персональный сайт Натальи Калашник, Профілактика корупції серед персоналу кримінально-виконавчих установ
    Новини УНIАН, За хабар затриманий начальник виправної колонії
    Украина Криминальная, Посадовець виправної колонії достроково звільняв... за 500 доларів
    Украина Криминальная, До колонії – зі своїми наркотиками
    Новини УНIАН, Співробітник виправної колонії вимагав гроші з ув’язнених
  20. Наміри — європейські, методи — радянські
  21. Завдання Державної пенітенціарної служби залишаються незмінними
  22. Про недоліки законодавчого регулювання зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї виправної колонії
  23. Кримінальне судочинство: шляхом гуманізації
  24. Лабораторiя законодавчих iнiцiатив, Пенітенціарна система: існуючі проблеми та законодавчі шляхи їх вирішення - 2002 рік
    Юрист НГО, Кримінально-виконавча система потребує реформування
    Журнал соціальної критики «Спільне-Сommons», Українська пенітенціарна система потребує ґрунтовних та всеохопних реформ
    Інформаційний портал Харківської правозахисної групи, Реформування кримінально-виконавчої системи – під загрозою
    Адвокатское объединение «Присяжный поверенный», Шляхи реформування Державної кримінально-виконавчої служби України
    Закон і Бізнес, Реформа пенітенціарної системи провалилася
  25. Реформи в закладах позбавлення волі в Україні ще й не починалися

Посилання

Джерела