Спортивне поле

Загальний вид стадіону

Спортивне поле (рос. Спортивное поле) — перший стаціонарий стадіон в Києві. Урочисто відкритий 12 серпня 1912 року.

Історія

Відсутність у місті стадіону гальмувала розвиток фізкультури й спорту, тож місцеві спортсмени не мали можливості приймати команди з інших міст. 1912 восьмеро ентузіастів створили консорціум і взяли на Лук’янівці у землевласника Ф.М. Ясногурського ділянку землі в оренду. Тут, між вулицями Дикою (нині Артема), Пилипівською й Монастирською вони звели стадіон «Спортивне поле» на зразок паризького «Стад-де-Пренс». Стадіон мав криті трибуни на 1000 місць, відкриті трибуни з лавками на 1750 місць, а також майданчик на дві тисячі стоячих місць. Ця перша в місті спеціалізована спортивна споруда мала можливість приймати змагання з футболу, легкоатлетичного і конькобіжного спорту, а також велосипедні й мотоциклетні перегони.

12 серпня 1912 відбулось урочисте відкриття стадіону. «Спортивне поле» було прикрашене святковими прапорцями та стрічками, всі трибуни були повністб заповнені глядачами. Відкривав стадіон військовий оркестр та хор під керівництвом П.Г. Гончарова. У цей день відбулися змагання з багатьох видів спорту, але головною подією став футбольний матч, в якому зустрічались чеська «Славія» та футбольна команда київського спортивного гуртка «Старт». Зустріч завершилась внічию – 0:0. Свято завершилось великим фейерверком.

Стадіон та спортивна олімпіада 1913

Біг з перешкодами

На літо 1913 року уряд Російської Імперії запланував провасти Першу Всеросійську олімпіаду в Києві. Спортивний комітет виділив на змагання 10 тис. карбованців. 13 липня Олімпійський комітет в конторі нотаріуса О.М. Боробикіна уклав угоду на оренду «Спортивного поля», на якому мала відбутись основна частина змагань. Вже до кінця місяця було підготовлено до змагань трибуни, велотрек, бігові доріжки, гімнастичний інвентар. Особлива увага приділялася спорудженню ложі для високих гостей. Центральну ложу встановили на узвишші, декорували за останньою модою і прикрасили кольорами національного прапора. Крім центральної, було споруджено ложі для глядачів вартістю в 10 карбованців кожна. Місця для сидіння оцінювалися залежно від близькості до центральної ложі — від 5 карбованців до 75 копійок за місце. Передбачалася плата і за право стояти на спеціально відведених стоячих місцях — півкарбованця з кожного стоячого глядача.

До програми змагань на стадіоні увійшли: десятиборство, кросс-контрі (біг з природними перешкодами), футбол, перегони на велосипедах та мотоциклах, гімнастика та ін. В олімпіаді брали участь лише чотири футбольні команди. У фіналі збірна Політехнічного інституту перемогла команду «Славія» й одержала приз – Срібний Кубок міста Києва.

З подальшої долі стадіону відомо лише те, що він згорів під час Першої світової війни.

Дивись також

Джерела

  • Перший стадіон в Києві // Старт.—1987.—№ 8.
  • Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва — К.: Кий, 1997. ISBN 966-7161-15-3.
  • "Дзеркало тижня". — 2003.—30 серпня - 5 вересня.
  • Вашъ Кiевъ — джерела зображень.