Neoplan

Neoplan
Тип бренд
Форма власності GmbH[d]
Галузь автомобільна промисловість
Спеціалізація автобусобудування
Засновано 1935
Засновник(и) Готтлоб Аувертер
Штаб-квартира Штутгарт, Німеччина
Продукція автобуси Neoplan та тролeйбуси Neoplan-Elbo
Власник(и) MAN
Співробітники 8500
Холдингова компанія MAN
Сайт www.neoplan.de
www.neoplan.info

Neoplan у Вікісховищі?

Neoplan (укр. Неоплан; дослівно — новий план) — німецька автобусна торгова марка. Використовувалася з 1953 року фірмою Gottlob Auwärter GmbH, що виробляла автобуси з 1935 року[1], і мала головний офіс у Штутгарті, Німеччина. Neoplan — це переважно міські, міжміські та туристичні автобуси, проте частково і міські тролейбуси під назвою «Neoplan-Elbo». У 2001 році Gottlob Auwärter GmbH була куплена MAN SE, і одержала назву Neoplan Gmbh. У 2008 році частина підприємства була відокремлена у незалежну компанію Viseon Bus GmbH, яка також виробляє автобуси марки Neoplan.

Історія

1935—1953

Так виглядав найперший з ряду Neoplan у 1953 році

Сім'я Аувертерів займалася стельмаством ще з середини 19 століття. З 1928 року компанія Auwärter Karosserie стала виготовляти й автобуси. 1 липня 1935 року, Готтлоб Аувертер відокремився від батьківської фірми, створивши власну майстерню для кузовів та корпусів вантажівок та автобусів. Разом із ним було шість найманих робітників та один учень[1]. Вже у 1938 році компанія почала швидко розвиватися[джерело?]. У той час, виробництво вантажівок та автобусів було тісно пов'язане між собою, тому компанія почала займатися розробкою саме цих видів транспорту. У роки Другої світової війни, багато робітників було забрано на війну, і працівникам компанії також довелося виготовляти товари військового призначення та ремонтувати літаки. Під час війни компанія не зазнала серйозних руйнувань, але окупаційні війська конфіскували всі транспортні засоби компанії, крім 6 автобусів[1]. Вони і стали базою нових розробок даної компанії, наприклад, оснащення кузова повністю сталевим покриттям, що значно підвищувало міцність кузова. У 1953 році, компанія і зовсім переходить на виробництво лише автобусних моделей. У цьому ж році, було розроблено зовсім нову модель автобуса, що не мала нічого спільного з вантажівкою, навіть окремі шасі; бокова обшивка була зварною, що зробило автобус тривкішим, завдяки цьому дизайнові, вага автобуса зменшилася на кількасот кілограмів; ще однією інновацією стало те, що двигун розміщувався ззаду автобуса та був легко доступним. Цей автобус було презентовано на виставці у Рейтлінгені у кінці 1953 року. Незабаром почали з'являтися модифікації різної довжини цього ж автобуса.

1954—1960

У 1957 році Готтлобом Аувертером та його інженерами було розроблене суттєве покращення ходу автобусів; на той час, коли інші автобусні виробники застосовували модифіковані шасі вантажівок, Neoplan презентував нову деталь у виробництві автобусів — незалежну передню підвіску і пневматичну підвіску, яка була запатентована у 1958 році[2]. У 1960-му, фірма здійснила прорив і у сфері аеропортного транспорту: автобуси були високопідлогові, а кількість пасажирів автобуса була надзвичайно великою, а маршрути пересування аерпортних автобусів були короткими, проте вхід-вихід пасажирів забирав багато часу через наявність сходинок. З початку 1960-го, фірма почала випускати низькопідлогові аеропортні автобуси, висота підлоги яких від проїжджої частини складала 35 сантиметрів[2]. Завдяки цій розробці, фірма Neoplan вийшла на перше місце у аеропортній ніші автобусного ринку[2].

1961—1964

Neoplan Hamburg

До 1961 року, автобуси переважно мали округлі форми та не мали чітко вагонного компонування; їхні вікна були малого розміру та не давали змоги пасажирам добре роздивитися дорогу. Нову модель туристичного автобуса розробили Альбрехт Аувертер (старший син Готтлоба Аувертера) та Боб Лі, його колега з університету, де вони разом вчилися[3]. Нова модель туристичного автобуса Neoplan «Hamburg» (був представлений у березні 1961) мала чимало інновацій та зручностей, відсутніх у існувавших на той час туристичних автобусів, а саме: чітко окресленими краями боків, набагато більшими вікнами та розстановкою сидінь так, щоб пасажири мали змогу якнайкраще бачити дорогу а також кондиціонер, за допомогою якого пасажири самі могли регулювати потік повітря.[3] Другою ідеєю стало виробництво «двохповерхового» автобуса, цією ідею зайнявся молодший син Аувертера — Конрад, який розробив двоповерхову модель та захистив дисертацію на цю тему у 1964 році[3]. Даний автобус також був низькопідлоговим, мав меншу масу і уміщував в собі до 102 пасажирів.

1965—1971

У 1967 році, на 8 інтернаціональному автобусному тижні, що проходив у Ніцці, Neoplan презентував двоповерховий туристичний автобус Neoplan Skyliner, який і зайняв перше місце на виставці.[4]. Це був двоповерховий, 13-метровий двохосний автобус, розрахований на приблизно 100 пасажирів. Згодом, вийшла модифікація цього ж автобуса, з трьома осями. У 1968 році, після перманентно зростаючого успіху та бренду марки, а також значної кількості розробок, завод, після побудови багатьох прибудов було вирішено перенести до Мерінгена; 28 серпня 1969 року було проведено церемонію відкриття нового місця перебування підприємства.[4]. У 1971 році, на інтернаціональному автобусному тижні у Монако, Neoplan презентував ще один двоповерховий автобус «Neoplan N116» габаритами 12000×3550×2560; зручністю для пасажирів та великою кількістю місця для багажу. Ця модель усе ближче наближалася до сучасних туристичних лайнерів.

1972—1975

Neoplan Jetliner

Дані роки ознаменувалися появою ще двох туристичних автобусів марки Neoplan — першою з них став «Neoplan Jetliner», що випускався до початку 1990-х та отримав гідну заміну у якості Neoplan Euroliner та Neoplan N3516 Ü на початку 2000-х. Модель «Neoplan Jetliner» була уперше представлена у 1973 році.[5] Це був 12-метровий автобус зі зварним кузовом; одними дверима і 48 пасажирськими кріслами; був подібний до угорського міжміського автобуса Ikarus 250. З 1974 року, Neoplan почав активно продавати автобуси за межі Німеччини; один завод по виробництву Neoplan'ів було збудовано у Кумасі, Гана — він став третім під керівництвом Neoplan; відкрився 12 грудня 1974 року.[5] З 1975-го, фірма почала виготовляти незвичний тип автобуса — туристичний двоповерховий автобус на 100 місць, що з'єднується гармошкою. Цю модель нарекли Neoplan Jumbocruiser саме за цю гармошку, і модель отримала прізвиська «jumbo» і «neojumba». Такі автобуси вироблялися до 1993 року, багато з них і донині курсують Європою.

1976—1981

У 1976 році з'явилася нова ідея виробництва низькопідлогових автобусів (у 1960 році такий автобус вже був виготовлений Neoplan як аеропортний); це було розробкою Конрада Аувартера, і автобус Neoplan N814 став першим низькопідлоговим автобусом у Європі та був презентований весною 1976 року. [6] Ця модель пізніше стала базою розробок нових низькопідлогових автобусів у Європі. Автобус Neoplan N814 був двоповерховим, 12-метровим та у висоту мав 3.55 метра; вміщував до 130 пасажирів у своєму салоні. Також було підкориговане місце водія — встановлення керма на оптимальній висоті і водійське крісло було піднято уверх.[6] У 1979 році було здійснено розширення 2 заводу Neoplan у Пілстінгу у зв'язку з постійним збільшенням виробництва автобусів. У тому ж році було презентовано Neoplan Spaceliner — туристичний автобус нової розробки, модернізований від Neoplan Skyliner. У кінці 1980-того було відкрито 4 завод, у Спандау, перший автобус якого було побудовано 27 березня 1981 року. Також було побудовано поза межами Європи завод у США, місті Ламар, штат Колорадо у 1981 році; і ще один у Хані-Брук, Пенсильванія. Пізніше ці заводи вирішили зробити власну фірму, що називалася «Neoplan USA» з дозволом назви від європейського Neoplan'a, проте фірма невдовзі припинила існувати і перейшла назад до європейського Neoplan'a.[6]

1982—1991

З приходом 1982-го року, низькопідлогові автобуси Neoplan добре себе зарекомендували на ринку міського пасажирського транспорту; з цього ж року Neoplan почав випускати серійні міські автобуси під загальною назвою «Neoplan Centroliner», яка випускається донині; зазвичай це 12-метрові (стандартні) та 18-метрові (зчленовані) низькопідлогові міські автобуси новітнього дизайну та підвищеного комфорту перевезення, наприклад, зчленована модель Neoplan N4522 (виробляться з 2002) або Centroliner-12 LE (виробляється з 1997). У 1985-му, Neoplan відзначив 50 річницю заснування фірми.[7]. У 1987 році, перший завод у Штутгарті знову зазнав розширення; а у травні 1988 року, Neoplan представив іще один туристичний автобус «Neoplan Metroliner», що мав несучий кузов, повністю обитий пластиком, назву йому дали через його футуристичний дизайн.[8]. У 1990 році фірма відкрила свій 5 завод у Еренхайні, на якому почали випускати Neoplan Transliner (з лютого 1990); у 1991 році було відкрито і шостий завод, у місті Плауен[8].

1992—1996

У 1992 році, Neoplan оголосив про розробку автобуса, що матиме до 15 метрів у довжину (хоча тодішнім стандартом було не більш як 12 метрів[9]). У тому ж році, був представлений двохповерховий автобус незвичного дизайну під назвою Neoplan Megaliner, що мав 4 основи (передні — рухомі) а також отримав другу назву «Megaspace», оскільки у довжину мав 15 метрів. У 1995-му, компанії виповнилося 60 років, і було розроблено нову модифікацію Neoplan Cityliner, що виробляється донині з 1971 року[9]. У 1996-му, Neoplan презентував іще одного автобуса, знаного за футуристичний дизайн: Neoplan Starliner, 5-зірковий півтораповерховий автобус за комфортабельністю перевезень, який має підвищену тривкість та безліч додаткових опцій для встановлення, габарити 12990…14000×2570×3990 та максимальну швидкість у 130 км/год.

1997—1999

У 1997 році, Neoplan презентував іще одну міську низькопідлогову модель — оновлений 12-метровий «Neoplan Centroliner». Основною перевагою автобуса був несучий кузов та обшивка з неіржавіючої сталі, що запобігала корозії.[10] Цей автобус легко модифікувався, тому створювалися версії цієї моделі різної довжини та ширини; зміни вносилися під замовлення. З 2002 року, випускається 18-метровий зчленований автобус Neoplan N4522; тягачем для якого послугував саме цей автобус. У 1998 році став серійно випускатися туристичний коуч Neoplan Euroliner[10], що був повністю обитий шаром нержавіючої сталі; цей автобус став наступником Neoplan Transliner і Neoplan Jetliner. У 1999 році Neoplan з автобусом Neoplan Starliner був удостоєний звання «Автобус року-2000»[10]; на липень 1999-го, було виготовлено 500 серійних моделей Starliner.

2000—2002

21 липня 2001 року, Європейська комісія у Брюсселі санкціонувала поглинання компанії Neoplan іншою машинобудівною MAN AG; через це автобусна компанія Neoplan отримала нову назву «Neoplan Bus GmbH». Як частина новоутвореної компанії, Neoplan став преміумним брендом NEOMAN Bus Group — колективного виробництва автобусів фірмами MAN AG і Neoplan.[11]. Тим часом, у тому ж році, Neoplan Starliner знову удостоюється звання «Автобус року» (2001); а у 2002 році той же Starliner знову перемагає у конкурсі «Автобус року» (2002).[11] На той час вже було випущено та продано 750 серійних моделей Neoplan Starliner.

2003—2004

У 2003 році Neoplan почав серійно випускати іще одну модель туристичного автобуса — Neoplan Tourliner; ця модель виробляється і досі на шостому заводі Neoplan дочірньої компанії NEOMAN у Анкарі, Туреччина[12]. Цей автобус став дуже вигідним через невибагливість конструкції та здатність експлуатації не менше ніж протягом цілого тижня без вихідних. Також цей автобус знаний через підвищений комфорт перевезення та новинки, залучені у конструкцію. Тим часом, рік за роком Neoplan Starliner уп'яте поспіль стає переможцем конкурсу «Автобус року» (2003)[12]Цей автобус з 1996 року постійно допрацьовується і модернізується; та випукається у багатьох модифікаціях довжиною 12—14 метрів і може мати як дві, так і три осі. У 2004-му, починається збір ще одного новітнього 12-метрового туристичного коуча — Neoplan Trendliner, більш відомого під індексом Neoplan N3516 Ü і знаного за економічність перевезення та сучасний дизайн.

2005—

У 2005 році, Starliner був знову модернізований та вшосте підряд став «Автобусом року» [13] Також було зроблено нову, 13-метрову модифікацію Neoplan Trendliner, що нічим не поступалася основному Neoplan N3516 Ü. У 2006 році було закрито Штутгартський завод; у тому ж році було випущено найновішу версію Cityliner за останні 35 років, щоправда ця модель була міською, мала низьку підлогу, новітній дизайн з усіма зручностями міських автобусів, та систему Євро-4.[13]. Також знову оновлюється Starliner, проте автобусом року він не стає. У 20072008 роках відбувається потужне виробництво міських автобусів Cityliner, один з яких і став «Автобусом року-2007». У 2007-му також відбулися презентації численних модифікацій Cityliner різних розмірів та довжини. У кінці 2007 Neoplan підписав контракт на поставку 400 міських автобусів «Neoplan Cityliner» і «Neoplan Centroliner» у Дубаї, ОАЕ.[13]

Виробництво

Факти

Компанія Neoplan займається розробкою та виготовленням міських та міжміських автобусів; туристичних коучів а також міських тролейбусів відомих під індекcами «Neoplan Electroliner» i «Neoplan-Elbo».

Виробництво Neoplan за 2006 фінансовий рік

Грошова виручка за 2005 фінансовий рік складала 1.168 мільярди Євро; за 2006 — 1.473 мільярди Євро, що є на 26 % більше, аніж за 2005 рік.[14]. У 2005 році було продано 6009 різних моделей автобусів, у 2006 їх нараховувалося 7338, що на 22 % більше, аніж за 2005 рік. На кінець 2006-го, на фірмі нараховувалося близько 8500 чоловік.[14] У 2006 році, було виготовлено і продано 7338 автобусів, з яких: 1113 туристичних; 1964 міських; 843 міжміських; 143 зразкових моделей; 68 спеціальних і решта розробок — ходові частини автобусів. Автобуси NEOMAN у 2005 році займали 12 відсотків західноєвропейського ринку і 15 у 2006 році; і 25.9 та 29.1 відсотка ринку у Німеччині у 2005 та 2006 роках відповідно. [14]

Заводи Neoplan у світі

Колишній завод Neoplan у Штутгарті

Протягом 64-річного виробництва, Neoplan відкрив декілька заводів на і поза територією Німеччини:

  1. Штутгарт, Німеччина, 1935—2007 (закритий)
  2. Пілстінг, Німеччина, 1973. У 2008 році проданий до Viseon Bus GmbH.
  3. Берлін, Німеччина, 1981—2001 (перетворено у сервісний та розподільний центр)
  4. Ламар, Колорадо, США, 1981—2006 (закритий)
  5. Хані-Брук, Пенсильванія, США, 1981 (невдовзі закритий)
  6. Кумасі, Гана, 12 грудня 1981
  7. Еренхайн, Німеччина, 1990. 2003 року продано до Göppel Bus.
  8. Плауен, Німеччина, 1991
  9. Болехово, Польща, біля Познані, 1996. Виділений у окреме підприємство Solaris Bus & Coach після того як MAN придбала Neoplan.

На даний час у Neoplan у Німеччині працює лише завод у Плауені.

Продукція

Автобуси

Neoplan Airliner — спеціальний аеропортний автобус, призначений перевозити пасажирів до та з рейсових літаків. Випускається 5 модифікацій даного автобуса, які відрізняються за місткістю та габаритними розмірами. У довжину ці автобуси 12—14.5 метра, у ширину 2.75—2.90 метра та мають сховані боковими юбками колеса, завдяки чому сильно нагадують вагони метро. У висоту мають 3.2—3.3 метри, місткість 80—135 пасажирів (залежно від різновиду моделі). Автобуси низькопідлогові та мають 6—7 дверей, завдяки чому здійснюється швидка посадка і висадка пасажирів. Двигун MAN D2676 LOH 02 (03) на Євро-3.

Neoplan Centroliner-12 LE — стандартний 12-метровий міський автобус, виробляється з 1998 року. Габарити: 12000×2550×3300; має низьку підлогу (35 см до рівня дороги) і повну пасажиромісткість у 100 чоловік. Був нагороджений премією «Автобус року» у 2005 році[13]; широко використовується у країнах ЄС.

Neoplan N4522 (Centroliner-18 LE) — 18.7-метрова модель-варіація Neoplan Centroliner-12 LE, виробляється з 2002 року. Габаритні розміри 18750×2820×2550; автобус зручний для перевезення великої кількості пасажирів, його розраховано на 160 місць, передбачається транспортування неповносправних людей та спеціальне устаткування до цього. У салоні розташовано 36 сидячих місць (9 у задній секції; 27 у передній); можливе пересування пасажирів з одної секції у іншу. Достоїнствами автобуса є м'яке та безшумне перевезення. Двигун автобуса MAN D 2066 LUH; коробка передач на 6 швидкостей і максимальна швидкість у 120 км/год.

Neoplan Cityliner — історична модель двоповерхового туристичного автобуса, перероблена і відтворена у безліч модифікацій. Виготовляється та покращується з 1997 року. Автобус розраховано на 80—100 пасажирів, габаритні розміри 12000…14000×2500…2560×3400…3500; ця модель стала наступником найпершого серійного Neoplan Skyliner.

Neoplan Clubliner — 11-метровий півтора- або двоповерховий автобус виробництва початку 1990-х; розрахований як на інтернаціональні перевезення, так і на індивідуальне використання однією чи кількома групами людей.

Neoplan Euroliner — 12-метрова модель автобуса, що випускається з 1998 року з 4-зірковим комфортом перевезення. Зовні оббитий нержавіючою сталлю; має потужне нічне освітлення як фарами, так і габаритними вогнями. Побудований за найсучаснішими вимогами до туристичних лайнерів. Цей автобус розраховано на 40—52 місця, крісла мають декілька додаткових можливостей; допоміжні міністолики розроблено по-новому. У салоні автобус має синє освітлення та індивідуальний обдув (або примусовий через кондиціонери під час руху автобуса). Достоїнством автобуса є ABS; ASR; ECAS та GPRS для водія. Двигун MAN D676 LOH-02 на Євро-3. Автобус демонструє напрочуд високі швидкісні показники та розганяється до 80 км/год за 15 секунд; його максимальна швидкість 128 км/год. Цікава деталь: коли швидкість переходить 100 км/год, що є обмеження для цього типу транспорту, на спідометрі загаряється лампочка уваги, щоб швидкість знизилася.

Neolan Jetliner — міський та міжміський автобус довжиною 10—11 метрів (залежно від різновиду); вироблявся ще з 1980-х до 2000 року у якості міського, міжміського та зрідка туристичного автобуса. З 2000 року його виробництво остаточно припинилося, його наступником стали Neoplan Euroliner (з 1998); Neoplan Tourliner (з 2003) і Neoplan N3516(U).

Neoplan Jumbocruiser упрофіль

Neoplan Jumbocruiser(N338) — двоповерховий туристичний автобус незвичного дизайну: він має з'єднувальну гармошку та 18 метрів у довжину. Вироблявся з 1975 по 1993 рік. Габаритні розміри 18000×2550×4000; на нього встановлено двигуна Daimler Benz, швидкість 120—130 км/год. Тотально вміщує у собі 102 чоловік. Вузол гармошки з'єднує обидва поверхи, не додаючи проблем пасажирам у пересуванні.

Neoplan Megaliner (також відомий як «Neoplan Megaspace») — 15-метровий автобус виробництва 1993—2000 років; знаний як перший, що подолав заборону на більшу довжину ніж 12 метрів, а також за незвичний дизайн, а саме чотири осі (дві передні та дві задні), при чому дві передні рухомі. П'ятизірковий по ступеню комфорту перевезення та розвиває швидкість до 140 км/год. У салоні може включати неординарний дизайн сидінь, кухню, туалет, плазмовий телевізор, барну стійку — усі ці зручності використовуються як для туристичних перевезень груп пасажирів, так і у випадку індивідуальної купівлі, якщо закуплений групою людей чи родиною, слугує як «дім на колесах».

Neoplan Skyliner — історична модель, найперший серійний автобус Neoplan; серійно виготовляється з 1967 року. За цей час зазнав багатьох переробок та різновидів, виготовляється дотепер як півтора та двоповерховий автобус.

Neoplan Spaceliner — 13-метровий туристичний автобус, випускається з 1990-х у декількох різновидах. Хоча півтораповерховий, спереду зроблений за типом двоповерхового, тобто має витягнуте лобове скло, що розділено надвоє, специфічність конструкції полягає у тому, що пасажирський салон «піднято» на висоту «2 поверха», якби автобус мав два поверхи. Є попередником Neoplan Starliner; розвивається паралельно до свого «зіркового»[15] наступника.

Двохосний 13-метровий Neoplan Starliner у Ліоні, Франція

Neoplan Starliner — найбільш «зірковий»[15]з ряду новітніх туристичних півтораповерховий Neoplan'ів, представлений у 1996 році та вигравав 6 разів поспіль (1999—2005) титул «Автобус року». Цей автобус випускається у різних модифікаціях та різновидах, від 12 до 14 метрів у довжину та з двома або трьома осями. Автобус по класу комфорту «п'ятизірковий», має багато зручностей у салоні та протягом розробок отримував усе новіші й новіші системи для керування та руху, а також багато додаткових можливостей у конструкції[16]. Має двигун MAN-2676 LOH-02 на Євро-4; потужність у 220 кіловат та швидкість у 128 км/год.

Neoplan Tourliner — 12-метровий дво- або трьох-вісний автобус 3-зіркового комфорту, посередній поміж звичайних туристичних автобусів Neoplan. Має підвищену тривкість обшивки та загалом деталей, тому може експлуатуватися до 10 днів підряд. Розрахований на 49 пасажирів, має двигун MAN D2066-LOH-04 на Євро-4, потужністю 326 кіловат та типовою максимальною швидкістю у 125 км/год.

Neoplan Transliner — 12—13 метровий автобус-коуч 2—3 зіркового комфорту, випускався з 1991 до 2000 року.

Neoplan Trendliner; більше відомий як Neoplan N3516U — 13-метровий двохосний автобус, що випускається серійно з 2004 року; знаний за економічність, 4-зірковий комфорт а також футуристичний дизайн. Є наступником Neoplan Cityliner 1990-х, також має «подібний» «Neoplan Tourliner», що виготовляється з 2003-го. Розрахований на 48 пасажирів, двигун на замовлення змінний MAN D2066-LUH; потужністю 227—287 кіловат, максимальна швидкість — 120 км/год.

Тролейбуси

У 1990-х Neoplan також виготовляв тролейбуси, які були відомі під загальною назвою «Neoplan Elbo» i «Electroliner»:

Ці моделі використовуються у країнах ЄС, Elbo 4216; 6216; 6221 — працюють у Афінах.[17]. Neoplan Kazakhstan — усі без винятку в місті Алмати.[18]

Відзнаки

Нагорода «Автобус року-2000» з автобусом Neoplan Starliner

Протягом виробництва, фірма була удостоєна кількох нагород, 6 з них підряд завоював Neoplan Starliner:

  1. 1967 — з автобусом Neoplan Skyliner, на 8 автобусному тижні, Ніцца
  2. 1999 — з автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  3. 2000 — з автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  4. 2001 — з автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  5. 2002 — з автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  6. 2003 — з автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  7. 2005 — з оновленим автобусом Neoplan Starliner, «Автобус року»
  8. 2007 — з міським автобусом Neoplan Centroliner, «Автобус року»

ДТП, пов'язавні з Neoplan

Ліон, Франція, 2003

17 травня 2003 року, у південній Франції поблизу Ліона, розбився двоповерховий «Neoplan Skyliner», загинуло 28 пасажирів.[19]. Газетні огляди заявили, що Neoplan забезпечує керування для водіїв-лівшів спеціальною системою, за допомогою якої при вжатті педалі гальма, кожне колесо з 6—8 «гальмує» окремо.The Times заявили, що такої системи не було на автобусі, що розбився.[19]. Neoplan заявив, що є різниця у моделях з керуванням для водіїв-лівшів та водіїв-правшів, проте довести, що це так або не так, не змогли, і судового позову на Neoplan не подавали.[19]

Хітроу, 2007

Neoplan Skyliner після аварії у Хітроу, 3.01.2007

3 січня 2007 року, двоповерховий автобус «Neoplan Skyliner» (найновіша модифікація), що належав National Express, з 67 пасажирами на борту перевернувся на слизькій трасі М-25 поблизу аеропорту Хітроу, західний Лондон. Ймовірною причиною дорожньо-транспортної пригоди стало перевищення водієм обмеження швидкості у 100 км/год; через це керівництво Neoplan одразу ж після інциденту зобов'язало встановити пристрій обмеження швидкості у 62 миль/год (101 км\год).[20]. Усіх пасажирів було доставлено до Лондонської лікарні Saint Mary's. Через аварію загинуло двоє людей: 76-річна жінка на ім'я Кріс Тонер, що проживала у Моніфіті, район біля міста Данді; також загинув чоловік «східної» зовнішності віком близько 25 років, якого поліції так і не вдалося опізнати. 40-річного водія автобуса було заарештовано, проте пізніше чоловіка відпустили під заставу. [20] Керівництво Neoman bus заявило, що увесь автобусний парк проходив техогляд ще за день до аварії. Через цю аварію усі автобуси Neoplan з парку National Express були зняті з рейсів та не функціонували, допоки рішення експертизи не було прийняте. Компанією Neoplan було прийнято проводити постійні огляди моделей автобусного парку, а також ввести додаткові заходи безпеки, один з яких — встановлення пристрою обмеження максимальної швидкості руху у 100 км/год.

Префектура Сідзуока, Японія, 2009

17 березня 2009 року, двоповерховий автобус «Neoplan Megaliner» з 77 пасажирами на борту, що належав JR Kanto Bus Co, їхав з Осаки до Токіо. Приблизно о 04:15 ранку, водій помітив вогонь у паливному відсіку, і зробив екстрену зупинку.[21] Усіх пасажирів та водія було евакуйовано. Автобус же згорів до тла, повністю вигорівши з середини. Аварія 2009 року у Японії не поодинока: у травні 2008, подібний Neoplan Megaliner, що також належав JR Kanto Bus Co, згорів також після того, як загорівся двигуновий відсік.[21]

Примітки

  1. а б в Історія Neoplan 1935-1953(англ.) Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «history1» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. а б в Історія Neoplan 1954—1960 (англ.)
  3. а б в Історія Neoplan 1961—1964
  4. а б Історія Neoplan у 1965—1971
  5. а б Історія Neoplan у 1972—1975
  6. а б в Історія Neoplan у 1976—1981
  7. фірму було засновано у 1935 році
  8. а б Історія Neoplan у 1982—1991
  9. а б ІсторіяNeoplan у 1992—1996
  10. а б в Історія Neoplan у 1997—1999
  11. а б Історія Neoplan у 2000—2002
  12. а б Neoplan 2003—2004
  13. а б в г Історія Neoplan у 2005—
  14. а б в Офіційна статистика Neoplan
  15. а б тут мається на увазі назва «Starliner» i також те, що автобус шість разів підряд перемагав на виставці «Автобус року
  16. про конструкцію, салон і можливості детально описано у статті Neoplan Starliner
  17. Neoplan у Афінах №1; №2 за даними stts.mosfont.ru
  18. Алмати Neoplan Kazakhstan за даними stts.mosfont.ru
  19. а б в Аварія біля Ліону, 2003
  20. а б Аварія у Хітроу, 2007
  21. а б Аварія у Японії 2009

Ресурси Інтернету